Сьогодні поминальний понеділок. На міському кладовищі неабияк людно. Одні полтавці прибирають на могилах своїх рідних, інші несуть квіти. Більше про це дивіться у сюжеті.
Катерина Максимівна, полтавка Я прийшла до цієї дівчинки. Це моя племінниця. Вона померла. Їй було вісім рочків.
На міському кладовищі Полтави людно. У поминальний понеділок прийшла до своєї померлої племінниці Світлани Катерина Максимівна.
— Лежи спокійненько.
За словами Катерини Максимівни, дівчинка померла від пухлинного захворювання понад сорок років тому.
Катерина Максимівна, полтавка Померла після двох операцій. Ми ходимо завжди в поминальний день і на її день народження. В цей день приходимо, поставимо квіточки, посидимо. І вдома тоді посидимо в родині, позгадуємо.
Зі своєю родиною на цвинтарі у поминальний понеділок і Віктор Сербутовський. На одній ділянці поруч п’ять могил. Усі вони — його рідних. Цього дня він разом із сім’єю тут прибирає та ставить квіти.
Віктор Сербутовський, полтавець Батько мій, моя мати, бабуся, дідусь і перша жінка. Так вийшло, що у нас тут всі, одні Сербутовські. З раннього віку, коли помер дідусь мій, ми почали робити самі пам’ятники. Кожен рік прибираємо, чистимо, висаджуємо квіти. Віддаємо данину тим, що померли. Пам’ятаємо їх.
В Україні є різні традиції поминальних днів. За церковним уставом — це взагалі вівторок після світлого тижня. На Полтавщині це роблять в понеділок, — говорить протоієрей Вячеслав Рукас, священник Свято-Покровської церкви Православної церкви України.
Протоієрей Вячеслав Рукас, священник Свято-Покровської церкви ПЦУ У цей день православні християни приносять панахидку у церкву, це за церковними правилами, тому що треба поминати покійних саме в церкві, щоб була спільна молитва. Поставити свічечку, помолитися. Згодом з’явився і звичай приходити на кладовище і сповіщати померлим благу звістку: «Христос Воскрес!».
Вшановувати померлих рідних можна не тільки у понеділок, — кажуть священнослужителі, а й увесь цей тиждень.
