Полтава

Полтава – місто Петлюри. Розпочалася підготовка до річниці памʼяті діяча УНР

22 трв•Зміст

Про це ЗМІСТу повідомили у пресслужбі Українського інституту національної пам’яті 21 травня. У суспільній свідомості з «міста Петра І» Полтава має перетворитися на «місто Петлюри».

Рух «Простір свободи» започаткував у Полтаві громадську ініціативу «Місто Петлюри», яка покликана повернути діячу місце в просторі та пам’яті. До співпраці може долучатися небайдужа громадськість. Для цього потрібно запропонувати свою ідею через гугл-форму за посиланням.

22 травня в Україні відзначають день народження знакового лідера Української революції, Головного отамана військ УНР та Голови Директорії. У 2026 році виповниться 100 років від його загибелі, тож за рік у Полтаві планують змінити ставлення до діяча.

Ініціатива сприятиме деколонізації Полтави, її звільненню від російської пропаганди та наповненню українськими сенсами. Центральною подією цього відзначення має стати відкриття пам’ятника державотворцеві. Місце для монумента – поблизу перетину вулиць Соборності та Петлюри перед будівлею Обласного центру естетичного виховання учнівської молоді.

Саме таку локацію Полтавська міськрада визначила у 2020 році,

а вже через рік провели конкурс та визначили проєкт-переможець.

Симон Петлюра і ПолтаваМісць, із якими було пов’язане життя Петлюри, в Полтаві збереглося не так уже й багато. Те, про що піде мова далі, – це результат роботи краєзнавців з архівними документами й спогадами сучасників нашого героя. Як, наприклад, перше місце – будинок родини Петлюр що не зберігся до наших днів. Він стояв на вулиці Завгородній (нині Зигіна) ближче до перетину з Костянтинівською (зараз Петлюри). Це був простий будинок на три кімнати, де мешкала вся велика родина – батько, мати й дев’ятеро дітей. Симон Петлюра жив тут від народження (1879 року) до 1902, коли був змушений тікати на Кубань від загрози арешту.

Останніми членами родини, які мешкали в цьому будинку, були молодші сестри Симона – Марина та Феодосія Петлюри. Існує фото будинку з табличкою власника, на якій значиться: «Петлюра Ф.В.». У 1937 році сестер розстріляли більшовики за нібито контрреволюційну діяльність, а насправді – за брата. У 1960-х роках будинок був знесений, бо на вулиці будували п’ятиповерхівки. Тому зараз на одній із них (вул.

Петлюри, 7/22) є меморіальна дошка про те, що тут раніше був дім, де народився Симон Петлюра.

Цікаво, що обійстя нищилося поступово: господарські прибудови проіснували аж до 2007 року, коли почали зводити багатоповерхівку по вул. Петлюри, 5. Активісти-краєзнавці протестували, однак зберегти залишки дворища Петлюр не вдалося.

Чи знали полтавці історію цього місця? Схоже, що так. За словами полтавського дослідника Тараса Пустовіта, люди намагалися навіть не проходити поруч із будинком, де народився лідер Української держави: настільки гучну неславу зробили йому більшовики. Тарас Павлович встановив, що полтавці з прізвищем Петлюра за радянських часів змінювали його на інше, щоб не накликати підозри в причетності до відомої родини.

Наступне місце, пов’язане з Симоном Петлюрою, – це будівля Полтавської духовної семінарії (вул. Сковороди, 2), де зараз міститься один з корпусів Полтавської державної аграрної академії. Усі сини Петлюр навчалися тут: вочевидь, на вибір вплинула не лише невисока вартість навчання, але й релігійність родини.

Симон Петлюра вступив до семінарії в 1895 році,

а у 1901, за кілька місяців до випуску, його було звідти виключено з «вовчим білетом», тобто без права продовжувати освіту. Такі відрахування траплялися вкрай рідко. Є думка, що причиною відрахування були українські симпатії семінариста, які він не приховував. Однак, на думку біографів Петлюри, для керівництва семінарії «мазепинець» завжди був меншим злом, аніж радикал. Ректор довідався, що Петлюра виявляє інтерес до Революційної Української партії, а цього в стінах семінарії не можна було стерпіти.

Партійна свідомість Петлюри пов’язана з третім місцем – будинком, де мешкали Олександр і Софія Русови (Воскресенський узвіз, 3). Обоє інтелігентні й небайдужі до українських справ, вони влаштували в себе відкритий дім, приймаючи патріотично налаштовану молодь. У цьому будинку в 1900 році під час шевченківських свят Микола Міхновський виголосив свою промову «Самостійна Україна». Симон Петлюра також був присутній там. Саме з цього часу починається відлік його політичної діяльності: він стає членом Революційної Української партії.

Усі подальші події в житті Петлюри пов’язані з іншими краями й містами:

він живе на Кубані, в Галичині, у Петербурзі, Москві й Києві. До слова, коли вам пощастить побувати в Парижі, і ви захочете віддати шану Шарлю Бодлеру чи Сімоні де Бовуар на цвинтарі Монпарнас, згадайте, що там спочиває і Симон Петлюра – лідер української революції родом з нашого міста.

Проте існує принаймні ще дві полтавські адреси, що зберігають пам’ять про нього. Одна з них – це будинок по вул. Патріарха Мстислава, 13, де народився Степан Скрипник, майбутній глава Української Православної Автокефальної Церкви. Петлюрі він доводиться племінником: мати Степана була рідною сестрою Симона. Певний час Степан Скрипник (тоді молодий офіцер) був особистим ад’ютантом Петлюри, а після його загибелі у 1926 році зрозумів, що надалі втілювати життєву місію дядька належить йому. І він впорався з цим завданням відповідно до свого покликання, об’єднавши всіх православних українців Америки.
Остання полтавська адреса – вул. Конституції, 2, або Полтавський краєзнавчий музей імені В. Кричевського. Як зазначає науковий співробітник музею Ольга Вільховик, пов’язаних з Петлюрою експонатів тут небагато, проте є справжні раритети, як-от фото його сестер та лист, написаний рукою Петлюри. Добре, що пам’ять про непересічного полтавця таки знайшла місце на Батьківщині, однак вона заслуговує для себе більшої оселі. Залишається сподіватися, що коли-небудь наше місто зуміє належно вшанувати і Петлюру, і патріарха Мстислава, створивши сучасний меморіальний центр.

Свобода, Оселя, Дворище, Полтавка

Читайте ще