У Кременчуці суд розглянув справу щодо замаху на зґвалтування.
Автозаводський районний суд Кременчука розглянув справу місцевого мешканця, якого обвинувачували у замаху на зґвалтування (ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України).
Чоловік — раніше судимий, непрацюючий, одружений, без статусу учасника бойових дій або ліквідатора ЧАЕС. У березні 2024 року він уже був засуджений за вбивство (ст. 116 КК України) до 4 років позбавлення волі з іспитовим терміном у 3 роки.
Згідно з даними, які оприлюднені в Єдиному реєстрі судових рішень, першого жовтня 2024 року, о 00.00, чоловік, перебуваючи за місцем спільного проживання з потерпілою, яка є його падчеркою та з якою він перебуває у сімейних відносинах, побачив її сплячою в кімнаті, після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років. Він, будучи повністю оголеним, зайшов до кімнати малолітньої, яка на той час спала, та підійшов до її ліжка. Побачивши вітчима в такому стані, дівчинка злякалася за своє життя і здоров’я. Схопивши газовий балончик і мобільний телефон,
вона втекла до ванної кімнати й зачинилася зсередини. Чоловік тим часом стукав у двері та намагався силоміць потрапити всередину. Одночасно з цим, обвинувачений, почав слати дівчинці повідомлення інтимного характеру.
У цей час малолітня, боячись за своє життя та здоров`я, з мобільного телефону викликала працівників поліції, про що повідомила. Після чого останній покинув приміщення вказаної квартири.
Своїми діями чоловік вчинив закінчений замах на дії сексуального характеру щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, незалежно від її згоди, що кваліфікується за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України.
Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України, не визнав. Він пояснив, що 01.10.2024 святкував день народження сестри своєї дружини. Він перебував на роботі до 18:00, після чого поїхав додому і, змінивши одяг, вирушив на святкування. Святкували до півночі, вживаючи близько 0,5 л горілки. О 00:30 він разом з дружиною поїхали додому,
а діти не лягали спати через пізній час. Після того, як він вклав дітей спати, він і дружина залишилися в кімнаті, де пили залишки алкоголю.
Близько 1:00 ночі він, проходячи повз ліжко дівчинки, помітив, що вона не спить. Він хотів поговорити з нею про порушення режиму, затримавшись на кілька хвилин біля її ліжка (не більше 5-ти хвилин), спостерігаючи за нею. Побачивши його, дівчинка злякалася і втекла до ванної кімнати, де зачинилася. Він підійшов до дверей ванної, стукав по них і хотів поговорити, але вона відмовилася. Це його роздратувало, і він почав стукати у двері, намагаючись відкрити їх, щоб поговорити.
Він визнав, що був п'яний і погано себе контролював. Коли потерпіла закрилася в ванній, він пішов курити на балкон, повернувся до кімнати, а потім знову спробував поговорити з нею, але безрезультатно. Коли він намагався відчинити двері ванної, дівчинка бризнула йому в очі газовим балончиком. Це його роздратувало, і він почав стукати в двері, намагаючись відкрити їх, щоб поговорити. Також він написав їй повідомлення в Telegram інтимного характеру, намагаючись виманити її.
Він зрозумів, що дитина налякана і дійсно подумала, що він хотів її скривдити. Однак, будучи в дуже п`яному стані, він просто "забив" на все це і ліг спати.
У цей час дружина, мати потерпілої, міцно спала. Коли приїхала поліція, чоловік також уже був у ліжку і взагалі не зрозумів, що відбувається. Поліцейські запитували, що сталося, і він розповів, як було. Потім його забрали на перевірку і тест на алкоголь.
Обвинувачений також розповів, що проживає з матір’ю потерпілої більше 2 років. Він брав участь у вихованні дітей дружини, зокрема дівчинки, намагаючись обмежити їхнє користування телефонами. Вважає, що виконував свої обов'язки як вітчим. До цієї події між ним та потерпілою серйозних конфліктів не було. Він не вважає, що дочка мала підстави говорити про нього неправду, хоча визнає, що його стосунки з нею не були ідеальними через обмеження, які він встановлював. Він також пояснив, що, будучи п’яним, не мав наміру завдати шкоди, і що його поведінка була неадекватною, але без наміру агресії. На запитання про SMS-повідомлення інтимного характеру, він відповів,
що це була «пошлість» і «кошмар», і не мав на меті їхній зміст. Він стверджував, що не мав ніякого наміру, і те, що було написано в СМС, "нічого не значить". Також чоловік заявив, що якби хотів скривдити її, то просто зробив би це, оскільки міг її "зламати, скрутити, зробити з неї все, що я хочу", але він не хотів цього робити і не мав такого наміру.
Незважаючи на невизнання чоловіком своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, його вина підтверджується наступними доказами, зокрема показами потерпілої, яка в судовому засіданні пояснила, що вона проживає з мамою, братом та вітчимом.
Того дня, 1 жовтня, коли дівчинка не змогла заснути, вона побачила вітчима голим біля її ліжка. Вона відчула небезпеку і, втративши контроль над ситуацією, схопила телефон і балончик для самозахисту, які були під подушкою. Вітчим переслідував її до туалету, де вона закрилася від нього і бризнула балончиком в обличчя. Після цього він почав писати їй непристойні СМС, в яких погрожував зґвалтуванням і насильством над братом, якщо вона не вийде з туалету. Вона відчувала сильний страх і намагалася захистити себе та брата.
Після того, як вона викликала поліцію, він припинив свої дії і втік. Всі ці обставини були підтверджені поліцією, яка прибула на місце події через 2-3 години після початку інциденту.
Свідок у суді розповіла, що одружена з обвинуваченим з 2024 року, має двох дітей від попередніх стосунків. Після святкування дня народження сестри, вони з чоловіком вживали алкоголь і лягли спати. Свідок не бачила, що відбувалося далі, оскільки міцно спала. Донька розбудила її пізно вночі, розповіла про спроби обвинуваченого вибити двері та викликала поліцію. Коли поліція приїхала, чоловік був у кімнаті, але не мав ознак агресії. Донька підтвердила, що її не чіпали фізично. Після інциденту шлюбні відносини між ними не відновилися.
У результаті, суд визнав чоловіка винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 152 Кримінального кодексу України, та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на десять років.
На підставі статті 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 березня 2024 року. У результаті остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на одинадцять років.
Строк відбування покарання визначено з 26 травня 2025 року. Відповідно до частини 5 статті 72 КК України, у строк покарання зараховано час його попереднього ув’язнення за цим провадженням – з 2 жовтня 2024 року по 25 травня 2025 року включно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Суд також стягнув з чоловіка на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів у розмірі 13 631 гривні 04 копійки.
Марина Соловей