Cьогодні на фасаді гімназії №8 у Полтаві відкрили меморіальну дошку військовому Максиму Сердюку, який навчався у закладі. Також у пам’ять про нього посадили калину на подвір’ї гімназії. Повернулися з урочистостей наші кореспонденти.
Меморіальна дошка та червона калина. Так вшанували пам’ять захисника України, учня 8-ї гімназії Полтави Максима Сердюка. Однокласники та вчителі згадують його як чуйного і доброго хлопця.
Ірина Рева, вчитель історії і правознавства гімназії №8 ім. Панаса Мирного Гарно навчався. Був спокійним, дуже толерантним. Максим був дуже компанійським, але в той же час дуже принциповим. Він міг завжди відстояти свою позицію. Особливо це проявлялося, наприклад, під час уроків правознавства.
Наталія Лисенко, однокласниця захисника Максима Сердюка Брав участь у спортивних змаганнях, полюбляв уроки фізичної культури. Був досить гарним однокласником, товаришував, дружив. Завжди йшов на допомогу.
Після школи Максим Сердюк закінчив професійно-технічне училище №3 — нині професійний ліцей транспорту.
Любов Нєвєдрова, методист Полтавського професійного ліцею транспорту
Я пам’ятаю, як він прийшов поступати до нас. Рослий, такий гарний хлопець. Смаглявий, чорне волосся мені так запам’яталося його, і завжди він посміхався. Життєрадісний хлопець був.
Меморіальну дошку молодшому сержанту ЗСУ Максиму Сердюку відкрили його мама Людмила Вікторівна та син Владислав.
Захисник у 2020 році підписав контракт з 30-тою окремою механізованою бригадою. Служив артилерійським коригувальником, згодом став командиром відділення артрозвідки. Ніс службу в Донецькій і Луганській областях та на Харківщині. У 2023-му отримав тяжке поранення та контузію. Після цього служив в Охтирському районному ТЦК та СП, а пізніше у Полтавському військовому інституті зв’язку. 15 грудня 2024-го потрапив у ДТП під Полтавою і від отриманих травм 20 грудня помер у лікарні. Йому було 37.
Дружина троюрідного брата Максима Сердюка — також військового, який зараз захищає Україну, каже: товаришували із захисником.
Лілія Корольова, друг і родичка захисника Максима Сердюка Ми зідзвонювалися. Він завжди заїжджав у гості. Останній раз, ви знаєте, я прийшла до них. Ходив він дуже важко, отримав поранення. Ми йшли з ним, так говорили повільно. А він: «Як приїде Дімка, от набери, ми обов’язково зустрінемося». Вже мій чоловік приїхав на його поховання.
Максим Сердюк неодноразово відзначений командуванням 30-ї бригади: «За сумлінне виконання службових обов’язків», «За високий рівень у бойовій та професійній підготовці», «За підтримання цілісності та захист недоторканості держави».
