Полтава

У засвіти відійшов полярник з Полтави: історія радиста, який допомагав глушити зв’язок росіянам

20 чер•Зміст

Про смерть полярника повідомили на сторінці Національного антарктичного наукового центру 13 червня.

Українці на станці «Академік Вернадський». Фото – «Полтавський вісник» Чоловік захоплювався радійною справою з дитинства й віддав їй понад 50 років життя. Він здобув звання майстра спорту СРСР з радіоспорту, був чемпіоном України з радіозв’язку, радіолюбительського триборства.

Фото – станція «Академік Вернадський» Про зміну професії Павло Буданов розповідав у інтерв’ю для «Полтавського вісника»:

«Якось уночі ми сиділи з товаришем на радіостанції, що була тоді в педінституті, а мій попередник (на станції “Академік Вернадський”) в ефірі працював. Я й кажу: “От чоловік! Поїхав”. Товариш мені: “А ти чого? Їдь”. Виявилося, на конференцію, де він був, приходив з Антарктичного центру заступник директора й питав, може, хтось хоче поїхати на зимівлю. Я зв’язався з цим заступником. Він попросив мене під’їхати на наступний ранок у Київ. Я приїхав, дочекався, пояснив, хто я. А він мені – фразу по-англійськи. Я відповів. Він – другу, я відповів. Спитав, чи знаю азбуку Морзе. Я дістав посвідчення майстра спорту. “Добре. А з комп’ютером як?”. Кажу, що із комп’ютером добре, без комп’ютера погано».

Українці на станці «Академік Вернадський». Фото – «Полтавський вісник» Після медкомісії чоловік отримав дозвіл поїхати на станцію. Понад місяць учасники експедиції добиралися на станцію:

«Я повернувся додому, зустрів Новий рік, а 2 січня 1997 року був уже в Києві. Звідти нас привезли в Одесу, після завантаження корабля вирушили через Стамбул на Гібралтар, далі через усю Атлантику в Південну Америку, де поповнили запаси, і до місця. Корабель до самої станції не доходив, за острівцями став. Там усе таке маленьке. Я подивився. Страшно стало. А потім почали нас вивантажувати, підвозити до станції. Усередину зайшов: “Нормально, жити можна”. Отак і потрапив уперше на зимівлю. Мені було тоді 37».

Фото – станція «Академік Вернадський» Як адміністратор зв’язку полтавець тричі зимував на станції «Академік Вернадський»: у другій (1997-1998), шостій (2001-2002) та дев’ятій (2004-2005) Українських антарктичних експедиціях.

Українці на станці «Академік Вернадський». Фото – «Полтавський вісник» В Антарктиці він єднав станцію з іншими країни через радіозв’язок та супутник,

передавав наукові дані, забезпечував комунікацію зимівників. Як радіоаматор (позивний EM1HO) проводив любительські сеанси.

Чоловік розповідав про побут на станції:

«У цих холодильниках – дві великі камери: для овочів-фруктів і м’яса. Продукти привозять, коли приїжджає зміна. У приміщенні тепло. Носили кімнатні капці, спортивні брюки, футболки з короткими рукавами. Нормально. Єдине, що сильні вітри бувають, коли циклон наблизиться. Відчув я на собі силу вітру приблизно 44 м/с. Якраз нічним черговим був. Мав іти в дизельну. Я одягнувся, вийшов із приміщення, випустив ручку дверей – і мене ударило об двері дизельної. А там, мабуть, метрів 6-8 до неї було. До холодильників я вже не пішов, назад просто повз.».

В Україні Павло Буданов мав свою радіостанцію з позивним UX2HO. Коли почалося повномасштабне вторгнення, радист допомагав українським захисникам глушити зв’язок росіян.

12 червня цього року на 65 році життя Павло Буданов відійшов у засвіти.

Українці на станці «Академік Вернадський». Фото – «Полтавський вісник» Світла пам’ять полтавському полярнику!

циклон, Червень, Буданов

Читайте ще