Полтава

"Це був ракетний удар": у Кременчуці попрощалися із загиблим Захисником Олександром Дунським

Сьогодні Кременчук у жалобі.

У Міському палаці культури відбулася церемонія прощання із загиблим Захисником України — Олександром Дунським. Він героїчно загинув 22 червня 2025 року, захищаючи територіальну цілісність нашої держави під час збройної агресії російської федерації.

«Солдат Олександр Дунський, 1987 року народження. Народився в місті Могилів-Подільський, Вінницької області. Із 2018 року проживав у Кременчуці. Навчався у ліцеї №4 міста Могилів-Подільського, закінчив Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету. Працював будівельником.

У військовій частині обіймав посаду водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів. Загинув 22 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Мурахівка, Баштанського району, Миколаївської області під час навчань на полігоні внаслідок ракетного удару ворога» — повідомив військовослужбовець із позивним «Лиман».

Без батька залишилися син і донька, дружина, батьки. Маленький хлопчик гірко плакав під час прощання. Материнське горе розривало серце:

«Сашуня… Сашуня…», — крізь сльози промовляла жінка.

Сльози текли й по щоках побратимів, які приїхали з різних куточків, аби віддати шану товаришеві. Заступник командира батальйону Сергій Орловський згадав, як познайомився з Олександром у березні. Обидва були родом із Могилева-Подільського. До цього Олександр пройшов Покровський напрямок.

«Дуже порядна людина, дуже відкрита, дуже чесна. Ми всі ненароджені для війни. Сашко — особливо. Його дуже шкода всім побратимам. Це тяжка втрата» — говорить Орловський.

Він пригадав і день загибелі:

«Це був ракетний удар. Інформація з’явилася в інтернеті, обстріли показували в новинах. Орда вдарила по полігону. На жаль, у той момент Саша був там…»

Зі смутком у голосі згадував загиблого і сусід Едуард:

«Я не був дуже близьким другом, але Саша був простою, доброю людиною. І досі перед очима стоїть момент, як він під час відпустки сидів у мене на кухні…»

Едуард — переселенець, але швидко зблизився з Олександром. Звістка від дружини Олени про смерть сусіда стала для нього шоком.

Кременчужани провели Захисника, ставши на коліна.

Відспівували Олександра Дунського у Свято-Миколаївському соборі. Вічний спокій кременчужанин знайшов у Меморіалі загиблих Захисників і Захисниць Свіштовського кладовища.

Місто попрощалося з Героєм. Але пам’ять про нього — про простого будівельника, батька, побратима, який став Захисником — житиме в серцях усіх, хто його знав. І навіть тих, хто не знав, але вдячний за свободу.

Вічна слава та шана Герою.

Нагадаємо, У Кременчук на щиті повернувся Захисник України Олександр Дунський

Олена Ліпошко

Фото Ігоря Борисевича

Новина, Червень, Свобода, Посад, Культура

Читайте ще