Полтава

Маріїнська гімназія, «Штабний» сквер і гілка з дерева: що згадували на театралізованій екскурсії Кременчуком

Прогулянка минулим із несподіванками!

У п'ятницю у Кременчуці провели історичну театралізовану екскурсію.

Екскурсоводкою виступила директорка Кременчуцької міської художньої галереї разом із Софією Лукаш-Біляковою, випускницею Кременчуцького ліцею № 5 імені Т.Г. Шевченка, яка представляла свою роботу на Малій академії наук і досліджує урбаноніми Кременчука.

Стартувала ця екскурсія від галереї, але вона почалась трішки екстремально, бо на початку мандрівки на Кременчук найшла злива, і дощ загнав екскурсантів до приміщення галереї.

Тематика — артбогема минулого століття, митці, науковці, культурні діячі Кременчука. Життя людей тісно пов'язані з будівлями, тому розповідаючи про будівлі, про їх архітектуру, розповідали і про людей.

Ще з приміщення галереї екскурсанти дізнались про одну цікаву локацію, яка власне була на маршруті екскурсії. Вона знаходиться в нинішньому Придніпровському парку, де залишилася зруйнована будівля колишнього кінотеатру Дніпро. Софія Лукаш-Білякова розповіла, що не так давно там знаходився Піонерський сквер. Його закладено ще в 1874 році і тоді,

звісно, про піонерів ніхто не чув, тож він був спочатку Штабним сквером. Закладений сквер був регулярним. Від круглого газону в центрі відходили діагональні алеї. Головна алея вела до будівлі госпіталю. Сквер отримав назву «Штабний» на честь Головного штабу, що розміщувався раніше в будівлях неподалік. Сквер, як й інші зелені насадження міста (зокрема, Міський сад), здавався в оренду.

У 1913 році орендар Штабного скверу звертався з клопотанням до міської управи про зниження орендної плати. Причиною була «несприятлива погода, яка абсолютно розорила його». Незадовго до початку Першої світової війни у центрі скверу планувалася установка пам'ятника імператору Олександру II. Але ж добре, що цього не сталось.

Надія Купенко нагадала, що тоді там знайшли гармати і є припущення, що їх передали до Полтави. Піонерським сквер став за часів Радянського Союзу - там була розміщена бібліотека, майданчики для ігор, але з часом він почав занепадати, хоч його і відновили після Другої Світової війни, але Придніпровський парк, так би мовити, з'їв його, тому що він був популярніший.

В 1990 роки зупинився фонтан в Піонерському сквері, фігура дракона була втрачена, літній кінотеатр закрився і прийшов занепад. Його намагалися відновити вже в 2000-х під час Міжнародного урбаністичного фестивалю, але це не вдалось, тож і далі споруда залишається законсервована. Зараз приміщення стоїть пусткою. До речі, не так давно у колишньому Піонерському сквері з'явився патріотичний мурал.

Одним із місць, де зупинилися екскурсанти, стала будівля колишнього Кременчуцького Олександрівського реального училища, що розташовується на вулиці Коцюбинського.

Зараз це корпуси льотного коледжу, а будівля є пам'яткою архітектури. Це реальне училище було засноване 1873 році, воно було першим середнім навчальним закладом у місті. Його відкриття стало можливим завдяки благодійності. Купець Смирнов заповів Кременчуку 35 тисяч рублів для поширення освіти. Жило училище за рахунок плати за навчання, дотації від міської думи (10 тисяч рублів на рік), повітового земства (5 тисяч рублів) та державного бюджету (понад 300 тисяч рублів) на рік. На кінець ХІХ століття у реальному училищі навчалося 300 вихованців.

Загальна освіта в реальному училищі становила 4 класи, а у 5-му починалася спеціалізація за двома відділенням — основним та комерційним. Після завершення основного шестирічного курсу, учні сьомого, додаткового класу, розподілялися за трьома відділеннями: загальне, механічне й хімічне. Після революції тут відкрили інститут соціального виховання, пізніше учительський.

Напередодні Другої світової війни в ньому навчалося близько 1000 студентів, працювало понад 500 викладачів, у тому числі два професори. Під час тієї війни тут дислокувався військовий шпиталь, згодом передали навчальному закладу, який зараз і є.

Ще один корпус цього навчального закладу знаходиться в Маріїнській художній жіночій гімназії. Ця гімназія розташовувалась на вулиці Київській, зараз Перемоги, відкрита 1 березня 1866 року. Будівля входить до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Свого часу тут діяла і восьмирічна жіноча гімназія з підготовчим класом. Також тут було відкрито будинок. В кінці ХІХ століття у 8 класах гімназії навчалося близько 350 учениць. Навчання було платне.

В молодших класах 50 рублів на рік, у старших 70. Вносилася плата наперед. Після революції в старій будівлі гімназії розмістився педагогічний технікум, в якому готували вихователів дошкільних установ.

Вона була частково зруйнована під час Другої світової війни.

Вже згодом будівлю відбудовують під житло викладачів школи, а згодом використовують як відомчий готель. Але в другій половині 1960 року передані нинішньому Кременчуцькому льотному коледжу.

Відомі кременчужани, яких згадували під час екскурсії

Першою жінкою-юристом у Російській імперії, яка народилася у Кременчуці, була Катерина Абрамівна Флейшиць, згідно з місцевим історичним сайтом. Вона також стала першою жінкою-адвокаткою. Катерина Флейшиць народилася 28 січня 1888 року в Кременчуці. Катерина Флейшиць була видатною юристкою, докторкою юридичних наук, професоркою. Вона народилася в родині адвоката, що, можливо, вплинуло на її вибір професії. Її досягнення у юридичній сфері були значними, і вона по праву вважається першою жінкою-юристом у російській імперії.

Елеонора (Леонора) Абрамівна Блох народилася у 1881 році в Кременчуці.

Навчалася в Петербурзі та Парижі, зокрема у студії Огюста Родена. Її ранні роботи («Бюст Родена», «Бюст Жореса») пройняті духом імпресіонізму. З 1917 року працювала в Харкові, була учасницею монументальної пропаганди. Створила низку пам’ятників і скульптур, серед яких — бронзовий пам’ятник Тарасові Шевченку в Богодухові. З 1924 року — професорка Харківського художнього інституту. Авторка емоційних портретів і ліричних композицій, таких як «Радість материнства», «Казашка-медсестра» тощо. Померла 17 січня 1943 року в Казахстані.

Андрій Якович Ізюмов (1855, Кременчук) — купець 1-ї гільдії, двічі обирався міським головою Кременчука (1900–1903, 1916–1917). Був активним громадським діячем: членом Міської управи, Думи, повітових і благодійних організацій. За його керівництва в місті розвивали електричний транспорт, розширювали шкільну мережу, з’явилась народна аудиторія. У побуті Ізюмов був відомий як меценат і голубовод: саме він вивів породу крюківських (ізюмівських) високолітних голубів. Після Жовтневої революції родина емігрувала. Андрій Якович і його дружина Надія поховані в Парижі.

На жаль, під час цієї стався інцидент з деревом. Від нього відламалася гілка саме тоді, коли неподалік проходила екскурсія. Були травми, проте попри прикрість екскурсії обіцяють продовжити. Тож слідкуйте за анонсами.

Нагадаємо, У центрі Кременчука гілка впала під час екскурсії: що відомо (Доповнено)

Олена Ліпошко

фото із Інтернету, авторки і з сайту Окраїни Кременчука

Спадщина, Перемога, Зелень, погода, Заклад

Читайте ще