Полтава

Кременчуцька газета побувала за лаштунками хору «Гомін»: щирі зізнання артистів про тур, пісню та любов публіки

Один вечір гастрольного життя.

Учора у гримерках Міського палацу культури було дуже людно й гамірно. Тут готувалися до виступу артисти вже легендарного Львівського муніципального хору «Гомін».

Журналісти «Кременчуцької газети» побували там, побачили, як триває підготовка до концерту, послухали репетицію і, звісно, поспілкувалися з артистами, які ввечері тішили кременчужан українською піснею.

Три солістки та соліст «Гомону» розповіли про гастролі, про те, як артистів зустрічають у містах, та поділилися іншими цікавими моментами. З Галиною Гончаровою, Анастасією Кулініч, Ігорем Гуцалюком та Інною Торбич ми зустрілися у перерві репетиції.

Як вас вітають глядачі під час цього туру? Що найбільше запам’яталося?

– Дуже багато міст України ми відвідали, і нарешті дісталися до центру. Це для нас перші настільки масштабні гастролі Україною, адже зазвичай ми більше виступали за кордоном. А зараз маємо можливість показати українську культуру тут, удома.

Нас усюди зустрічають оплесками, щирістю. Це надзвичайно приємно, і ми дуже вдячні нашій публіці. Відчувається сильний енергообмін із людьми – він заряджає нас і допомагає долати втому після доріг та концертів.

Які міста справили найбільше враження?

– Перед Кременчуком ми були в Дніпрі, Черкасах, Полтаві. Для мене особисто ці міста стали відкриттям, адже раніше я там не була. Черкаси вразили краєвидами, водоймами – нам у Львові цього дуже бракує. І я не розумію, чому люди постійно їдуть у Львів, але рідко – у Черкаси. Дуже гарні локації, є що подивитися.

Розкажіть про історію хору. Колись він був чоловічим, тепер — мішаний. Як формувався нинішній склад?

(Відповідає Ігор Гуцалюк): – Я ще застав «Гомін» у той час, коли він був чоловічим колективом. Власне, історія мішаного хору почалася з того, що керівником став Вадим Яценко. Саме він створив той склад, який ви бачите зараз. У нинішньому форматі ми працюємо вже два роки.

Як відбирали до хору?

– Через серйозний конкурс. Були вимоги: виконати солоспів, читати з листа, у тому числі спонтанно. Усі кандидати проходили відбіркову комісію. Пріоритет мали ті, хто мав музичну освіту.

Чи є у вас можливість співати соло?

– Так, у кожного прописано, що він артист-соліст. У нашому хорі немає поняття «масовка». Вадим Яценко відчуває,

хто саме має виконати соло у конкретному творі. Він каже: «Сьогодні співає Анастасія», і так і є.

А що з костюмами? Хто їх підбирає?

– Ми самі. Дівчата збираються, радяться, підбирають образи. На різні концерти — різний стиль, але завжди є гармонія.

Для вас хор – це кінцева точка чи все ж етап?

– Це важливий етап, але попереду ще багато нового. Ми хочемо розвиватися, відкривати нові горизонти й тішити слухачів ще більше.

Розмова з артистами «Гомону» вкотре підтвердила: хор живе піснею, заряджає нею людей і сам отримує у відповідь неймовірну енергію. Їхні гастролі стали не просто культурною подією, а й свідченням того, що українська музика має потужну силу єднання та надихає навіть у найскладніші часи.

Артистам вдалось ще на репетиції взяти кременчуцьких журналістів і фотографів в полон і не відпускати того вечора.

Нагадаємо, Стоячи, на біс і з мурашками по шкірі: як «Гомін» реанімував Кременчук після жахливого ворожого обстрілу

Олена Ліпошко

ФотоЮлії Ярошенко, відео Микити Ліцкевича

Лев, Культура, Черкас, Мурашка, Тур

Читайте ще