Вічна пам'ять.

Сьогодні Кременчук простився із відданим захисником Батьківщини – Порубаєм Олександром Валерійовичем, який 23 лютого 2025 року героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час агресії військ російської федерації.

До Міського палацу культури зійшлися рідні та близькі, друзі, товариші по навчанню та викладачі аби провести Захисника в останню путь.
"Сьогодні відбувається поховання військовослужбовця Порубая Олександра Валерійовича, який народився 13 серпня 1996 року. Проходив військову службу як старший солдат на посаді гранатометника.
Загинув 23 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання по захисту України, мужньо виконавши військовий обов'язок на Луганському напрямку. Спочатку вважався зниклим, але, на жаль, з часом виявився загиблий.
Народився у селі Нова Знам'янка, Кременчуцького району, не був одружений і дітей не мав. Залишилась мати і батько. Слава Героям! Слава Україні!" - розповів офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.

Олександр Порубай був учнем Вищого професійного училища №7. За словами його директора Миколи Несена,
Олександр поступив на навчання 1 вересня 2012 року, навчався за професію верстатник широкого профілю, налагоджувальник агрегатних верстатів автоматичних ліній.

"Навчався Саша добре, він не був відмінником, але навчався добре. Він навчався у нас повний цикл - всі п'ять років. Він був такий відданий своїй країні. Він був пластуном, і він, не можу сказати, що готував себе до оборони країни, це вже була війна, це вже був Майдан і таке інше. Тому пам'ять про нього завжди залишиться у колективі нашого навчального закладу, багато одногрупників сьогодні прийшли провести в останню земну путь Олександра", - додає М.Несен.
Проститися з Захисником прийшли його одногрупники Роман та Микола. Вони згадують, яким світлим та добрим був Олександр Порубай.

"На той час, поки ми навчалися разом з Олександром, він запам'ятався мені спокійним, тихим, хорошим хлопцем, з яким можна було поговорити, понавчатись, провести разом час. Дуже важко дивитись і особливо дуже важко було впізнати Олександра з останніх фотографій, тому що я його запам'ятав зовсім іншим, але він завжди залишиться в пам'яті моїй, нашій пам'яті.
Сашко дуже гарною людиною був, він завжди міг допомогти. Завжди йшов на допомогу", - пригадують одногрупники.

Саме тихим і спокійним Олександра Порубая пригадують його майстри виробничого навчання Лариса Борисівна та Олена Григоріївна.


"Він запам'ятався дуже гарною дитиною, світлою, ніколи не сперечався, завжди посміхався. От які негаразди в нього траплялися в житті, він завжди посміхався. І ми були дуже здивовані, коли Саша пішов служити ще до повномасштабного вторгнення. Він підписав контракт. Але коли він прийшов в училище у військовій формі, то, звичайно, було дуже таке здивування, що така дитина і отак вирішила себе присвятити захисту нашої країни.
Просто такими дітьми інколи дивуєшся, таке худеньке, таке дитя, янголятко просто. І ось так він поступив. І дуже шкода, що такі хлопці дійсно віддають своє життя за нас з вами", - пригадують жінки.

Пам'ять про Олександра Порубая назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Він був справжнім Героєм, відданим своїй країні та людям.

Відспівували Захисника у Свято-Миколаївському соборі. Вічний спокій кременчужанин знайшов на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Вічна пам'ять та співчуття рідним!
Дарина Убийкінь
Фото редакції