Полтава

Полтавщина прощалася з Романом Вакуленком, який понад рік тому загинув разом з побратимом (ФОТО)

5 лис•Зміст

Прощання з воїном відбулося на площі Скорботи біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Провести Романа Вакуленка в останню путь прийшли рідні, побратими, друзі, колеги, нацгвардійці та жителі громади. Поховали захисника на Алеї Слави у Хоролі. Про це 5 листопада повідомили у громаді.

Прощання з Романом Вакуленком Ким був полеглий Роман Вакуленко13 березня 2024 року біля Роботиного в одному окопі загинули двоє друзів. Їх накрилася ворожа атака. Тяжко поранені намагалися дістатися побратимів, аби врятувати один одного. Роман Вакуленко загинув першим, а його побратим Володимир Ковшов вибрався з-під обстрілу, але помер від поранень. 12 травня 2024 року його поховали. Тепер вдалося повернути тіло і другого загиблого.

Прощання з Романом Вакуленком

Прощання з Романом Вакуленком Роман Вакуленко народився та певний час проживав із родиною у селі Штомпелівці, що нині входить до складу Штомпелівського старостату Хорольської громади. Згодом сім’я переїхала на Сумщину, де хлопець провів юнацькі роки. Там він здобував неповну середню освіту, закінчивши дев’ять класів у місцевій школі.

Після школи юнак вступив до училища №32 у Лохвицькому районі. Там він опанував фах маляра, штукатура та лицювальника-плиточника.

Після закінчення навчання розпочав трудову діяльність за спеціальністю, працював на будівельних і ремонтних об’єктах у різних куточках України. Після початку повномасштабної війни Роман Вакуленко з перших днів активно долучився до волонтерського руху: допомагав у плетінні маскувальних сіток у Хорольській гімназії, підвозив дрова та пісок на блокпости, підтримував військових та місцеву тероборону.

Прощання з Романом Вакуленком 22 березня 2022 року став на військовий облік, а вже 28 березня його призвали по мобілізації до лав Національної гвардії України. Військову службу проходив у званні рядового солдата на посаді стрільця (помічника кулеметника) відділення взводу роти батальйону оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) Нацгвардії. Базову військову та медично-тактичну підготовку отримав у навчальному центрі в Полтаві.

У січні 2023 року Роман боронив Україну на фронтових рубежах Донеччини, поблизу населеного пункту Велика Новосілка Волноваського району.

З червня того ж року проходив службу в Кременчуці, охороняючи об’єкти критичної інфраструктури. А 6 березня 2024 року його направили на Запорізький напрямок, який став останнім пунктом на його шляху.

Прощання з Романом Вакуленком

Прощання з Романом Вакуленком 13 березня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, Роман Вакуленко отримав тяжку вибухову травму та опікову хворобу внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Разом із ним у тому ж окопі перебував його побратим і друг – Володимир Ковшов.

Друзів пов’язувало не лише військове братерство – вони товаришували ще з мирного життя, разом стали на захист Батьківщини й пліч-о-пліч несли військову службу. Того дня обох накрила ворожа атака. Тяжко поранені, вони, попри біль, намагалися дістатися до позицій своїх побратимів, аби врятувати один одного.

Прощання з Романом Вакуленком

Прощання з Романом Вакуленком Роман Вакуленко загинув першим, а Володимир Ковшов вибрався з-під обстрілу, але його поранення виявилися несумісними з життям. Після тривалої боротьби у вітчизняних та закордонних госпіталях в Польській Республіці він відійшов у вічність, а 12 травня 2024 року на рідній землі.

Дорога повернення Романа Вакуленка додому виявилася значно довшою. Лише через рік і сім місяців після загибелі, завдяки результатам ДНК-експертизи, вдалося встановити його особу.

Прощання з Романом Вакуленком Вічна пам’ять захисникові!

Червень, школа, Громада, блокпост, Посад

Читайте ще