У Лохвиці відбулося просвітницьке зібрання «Співанка довжиною в життя» присвячене 140-річчю від дня народження видатного хорового диригента, керівника легендарної капели «Думка» та фундатора канадського хору «Україна» Нестора Городовенка Ювілей митця відзначають на державному рівні згідно з Постановою Верховної Ради, а подію ініціювали Український інститут національної пам’яті та Департамент культури і туризму Полтавської ОВА.
Про це повідомляє пресслужба представництва УІНП у Полтавській області.
Участь у вшануванні взяли школярі, краєзнавці, музейники та шанувальники української пісні. У фоє гостей зустрічала тематична фотовиставка, а Лохвицький краєзнавчий музей відкрив оновлену експозицію, присвячену маестро.
Музичну частину відкрила народна хорова капела «Світанок», виконавши духовний гімн «Боже, великий, єдиний». Протягом вечора лунали виступи хору «Явір», квартету бандуристок «Струни серця», ансамблів «Дивоцвіт» і «Любисток». Кульмінацією стало виконання «Stabat Mater» Джованні Перголезі дитячим хором «Дзвіночок» та ансамблем «Лілея».
Гості заходу почули змістовну розповідь і відеопрезентацію про життєвий шлях маестро від
Вікторії Сови а також спогади журналістки Галини Шибанової — дружини мистецтвознавця Георгія Шибанова автора монографії про Городовенка. Особливу увагу ведучі приділили ролі митця у збереженні української музичної традиції та мови, наголошуючи: попри заборони й поневіряння він зумів зберегти українську пісенність і передати її у світ.
Окремо учасники зібрання вшанували захисників і захисниць Збройних сил України — тих, завдяки кому сьогодні можливе вільне проведення культурних подій.
Ініціатор події, представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар, підкреслив важливість увічнення постаті Нестора Городовенка. Він зазначив, що в межах деколонізації вже перейменовано низку об’єктів, а Лохвицька дитяча музична школа потребує нового почесного імені — імені свого видатного земляка.
Просвітницька подія стала живим мостом між епохами: хорові колективи різних поколінь передали дух традиції, яку свого часу формував Городовенко. Спадщина маестро, що зробив українську пісню світовим явищем, і сьогодні є важливою основою культурної ідентичності Лохвицького краю та всієї України.
Що потрібно знати про Нестора ГородовенкаНестор Городовенконародився у листопаді 1885 року у селі Венслави на Полтавщині. 1907 року закінчив Глухівський педагогічний інститут, працював у навчальних закладах Лохвиці, Переяслава, с. Ольгополя на Вінниччині, де викладав співи й керував хорами.
У період національного відродження, постання Української Центральної Ради, проголошення Української Народної Республіки, від 1917 року — у Києві: викладач співу 2-ї української гімназії, керівник хорів Університету св. Володимира та Всеукраїнської учительської спілки.
Наприкінці січня 1921 року українську громадськість сколихнула трагічна звістка: «українського Моцарта» — відомого композитора, хорового диригента, громадського діяча, автора славнозвісного «Щедрика» Миколу Леонтовича у домі його батька застрелив невідомий, що напросився переночувати.
Згодом з’ясувалося, що невідомий прибулець — співробітник Гайсинської ЧК Афанасій Гріщенко, і це було зумисне вбивство талановитого українського композитора органами ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією).
1 лютого 1921 року в Київському музично-драматичному інституті імені Микола Лисенка діячі культури, професори й студентство зібралися, щоб за християнським звичаєм відзначити 9 днів по вбивству чекістом-терористом композитора. Спорядили концерт з творів Леонтовича, виступили зі словами жалю й скорботи.
Тоді ж ухвалили створити Комітет пам’яті Миколи Леонтовича, передусім задля з’ясування обставин вбивства видатного митця. Серед них і уродженець Полтавщини Нестор Городовенко.
Юридичне затвердження Комітету тривало два місяці й у квітні 1921 року нарешті увінчалося відповідним дозволом владних органів. Незабаром комітет переріс у Всеукраїнське музичне товариство імені Миколи Леонтовича. У страшні сталінські 30-ті більшість його активу комуністи розстріляють або вишлють до Сибіру.
Нестор Городовенко майже двадцять років (1919-37) був художнім керівником і головним диригентом капели «Думка», під орудою якого стала кращим українським хором і отримала міжнародне визнання. Величезний репертуар капели охоплював музику народного багатоголосся, українську та світову класику,
а також модерну хорову музику, твори великої форми.
Тріумфальними були виступи капели 1929 у Парижі Ліоні Бордо Марселі та інших містах Франції з програмами європейської класики, а також творами українських композиторів і народними піснями.
Хвилі Другої світової війни закинули Городовенка спершу до Галичини, згодом — до Німеччини. Був диригентом Української народної хорової капели в Києві (1942–1943 рр.), керівником хору ім. Миколи Леонтовича Інституту народної творчості у Львові (1943–1944 рр.). У 1945 році в таборах у Баварії організував хор «Україна», з яким проводив концертну діяльність.
Від 1949 року постійно мешкав у Канаді, в Монреалі, де організував і очолив хор «Україна». Під умілою рукою Нестора Городовенка колектив досяг високої досконалості хорового співу та став кращим хоровим колективом Північної Америки. Загалом за 15 років керівництва «Україною» маестро опрацював майже 500 творів.
