Життєвий і творчий шлях учасника Українських визвольних змагань й автора роману про повстанців Холодного Яру.
14 січня 1898 року в селі Демидівка на Полтавщині народився Юрій Горліс-Горський (Юрій Юрійович Городянин-Лісовський письменник, старшина Армії УНР. Про це йдеться на сайті Українського інституту національної пам'яті.
Учасник Першої світової війни. За часів Українських визвольних змагань – хорунжий Богданівського полку Запорізької дивізії УНР, учасник Першого Зимового походу. Після хвороби приєднався до повстанського руху – осавул 1-го куреня полку гайдамаків Холодного Яру, один із найближчих помічників головного отамана Василя Чучупаки Був зв’язковим повстанців із генерал-хорунжим Юрком Тютюнником та урядом УНР.
З 1922-го займався підпільною роботою в радянській Україні. Провів 8 місяців в ув’язненні у Вінниці. За завданням підпілля погодився працювати в агентурному апараті ГПУ, провалив ряд операцій та викрив ряд справжніх радянських агентів, після чого в 1924-му був вдруге заарештований і засуджений до розстрілу (вирок замінили на 15 років ув’язнення).
Відбував покарання у тюрмах Вінниці, Києва, Полтави. Симулював божевілля, був переведений до Херсонської психіатричної лікарні, звідки втік у 1932-му.
Надалі мешкав у Західній Україні. Співпрацював із часописами «Літопис Червоної калини», «Наш клич». Широку славу принесли романи «Холодний Яр», «У ворожому таборі».
«Я вже й сам усвідомив собі, що коли дві нації борються, то білі рукавички мусять бути скинені. За п’ять років на фронтах довелося розрубати в бою не один череп…, але що можна піднести шаблю на ворога, який уже кинув зброю, що ворог лише мертвий перестає бути ворогом, з цим я погодився лиш тепер, на цьому клаптеві української землі, який треба було відстояти – або загинути», – писав Юрій Горліс-Горський у романі «Холодний Яр».
У 1939-му брав активну участь у відновленні української державності в Закарпатті, у січні 1940-го в Фінляндії створив загін із полонених українців для боротьби з Червоною армією у радянсько-фінській війні. Під час Другої світової війни перебував у Югославії, Франції, Рівному, Києві, Львові, Австрії. Пізніше оселився в таборі для переміщених осіб у Німеччині.
Один із фундаторів Української революційно-демократичної партії, засновник часопису «Українські вісті».
Зник безвісти 27 вересня 1946-го у місті Аугсбург (Німеччина). Вірогідно, вбитий радянськими спецслужбами (за іншою версією – представниками ОУН, що вважали його більшовицьким агентом).
Читайте також: Нащадки гайдамаків. З’єднання УПА – Південь «Холодний Яр»
