Солдати Олексій Пупченко та Сергій Профатилов. Воїни, які віддали життя за свободу й незалежність нашої держави. Сьогодні із ними попрощалися у Полтаві. Згадки рідних, вчителів та близьких — дивіться у нашому сюжеті.
— Сьогодні ми ще більше будемо усвідомлювати, якою високою ціною втрати дістається життя нам.
У Полтаві попрощалися з двома полеглими захисниками України. Сергій Профатилов — уродженець Луганська, після початку повномасштабного вторгнення разом із родиною проживав у Полтаві. До лав Національної гвардії України вступив у грудні 2025 року. Помер під час проходження служби, воїну було 43 роки.
— 3 грудня 2025 року вступив до лав НГУ. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, на свободу та незалежність помер 29.01.2026 року з СНП «Міська клінічна лікарня Nºl Івано-Франківської обласної ради» під час проходження служби.
Також в останню путь провели Олексія Пупченка. Народився та проживав він у Полтаві, згодом — у селі Корсунівка Миргородського району. Служив стрільцем парашутно-десантного відділення військової частини А1126. Загинув 31 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області.
Захиснику було 36.
Неможливо змиритися з такою втратою, пройшло 30-ть років, але пам’ятаю, як Олексій йшов до школи з великим букетом квітів, — розповідає перша вчителька Олексія Пупченка Надія Хайдарова.
Надія Хайдарова, перша вчителька Олексія Пупченка Красивий, статури спортивної, з щирою приємною посмішкою, з якою все життя він і був. Спогадів багато і всі вони гарні. Олексій був щирий, чесний порядний, ще з малого віку він мав чоловічу сутність.
Олексій залишиться в наших серцях, як мужній чоловік, як справжній воїн, — зазначає дядько захисника Віктор Гриженко.
Віктор Гриженко, дядько Олексія Пупченка Батько, люблячий батько, син. Завжди готовий був прийти нам на допомогу в будь-яких питаннях, допомагав їх вирішувати. Прийняв рішення — захищати Україну, щоб ми жили під мирним небом, виконуючи бойове завдання віддав своє життя.
Олексій був чудовою людиною і наш обов’язок, як суспільства, зробити все, щоб його жертва не була знецінена — це прожити гідно, — каже громадська діячка Софія Васецька.
Софія Васецька, громадська діячка Сьогодні ми прощаємося з Олексієм назавжди. Бажаю сили, терпіння родині та вічної пам’яті і вічної слави Олексію. Він поліг заради того, аби ми жили у вільній країні і були єдиними, тому ми будемо продовжувати боротися, аби не зганьбити його ім’я, його память.
Поховали полеглих воїнів на Затуринському кладовищі.