Полтава

Музей‑садиба Наталі Кормелюк: кераміка діаспори повертається в Україну

12 лют•Poltava Today

У Національному музеї‑заповіднику українського гончарства відкривається нова сторінка — музей‑садиба художниці-керамістки Наталі Кормелюк, присвячений кераміці української діаспори. Цей простір народився з пам'яті про рід і з безмежної відданості Україні, він покликаний стати домом для тих, чиї серця розсіяні по світах.

Мисткиня між континентамиНаталя Кормелюк — американка українського походження, донька сім'ї, що свого часу залишила Україну й осіла у Сполучених Штатах. Народжена в діаспорі, вона зберегла мовні й культурні традиції своїх предків, перенісши їх у власну творчість. Попри океан, Наталя постійно підтримує зв'язок із батьківщиною: роками приїжджає до опішнянської керамічної спільноти, де очолює Е‑літню академію гончарства як художня кураторка, навчає студентів і майстрів та ділиться професійним досвідом.

Навіть у період повномасштабної війни мисткиня, долаючи страх, щороку приїжджає в Опішне, щоби зберегти й примножити традиції українського гончарства. Її присутність там стала символом підтримки молодих митців і збереження ремесла.

Наталя Кормелюк із кураторами й учасницями Е‑літньої академії гончарства. Опішне, Україна, 2025. Фото Тараса Пошивайла

Ідея музею:

повернення пам'яті в матеріюІдея створити музей‑садибу виникла з глибокого емоційного зв’язку мисткині з Україною й Опішним зокрема. Зараз, перебуваючи за океаном, Наталя вже виготовляє посуд і вази для майбутньої експозиції — роботи народжуються фізично в США, але за змістом і духовно вони належать Україні. У її американській кухні викладені кахлі за мотивами казки Івана Франка «Лис Микита», і саме такі ж оздоблення вона мріє бачити в музеї на батьківщині.

Музей‑садиба стане не просто виставковим майданчиком, а місцем, де матеріал — глина — промовить мовою серця: про родовід, пам'ять і повернення. Наталя планує особисто займатися облаштуванням простору, вкладаючи в нього свій мистецький досвід, час і життєву історію.

Вироби, створені для майбутньої експозиції у Фредеріку, Меріленд, вже вирушають у свою українську історію — вони зроблені з думкою про Опішне, про повернення й про те, що культура живе в серцях людей незалежно від географії.

Вироби Наталі Кормелюк для майбутнього музею. Фредерік, Меріленд, США, 2025-2026. Фото Наталі Кормелюк

Музей має стати майданчиком для діалогу між Україною і діаспорою,

між поколіннями та культурними практиками. Тут не питатимуть, звідки ти приїхав — важливим є те, звідки ти родом, і які спільні цінності зберігаєш у серці.

У тихій атмосфері Опішного цей простір промовить до діаспори словами, що давно чекали свого часу: «Я чекала!»

У підсумку музей‑садиба Наталі Кормелюк — це більше, ніж колекція предметів. Це проєкт, який засвідчує, що любов до України не має кордонів, що пам'ять можна втілити в предметі, і що шлях повернення іноді триває все життя, але закінчується там, де серце знаходить дім.

Про мисткиню Наталя Кормелюк (Роквіль, Меріленд, США) — художниця‑керамістка, професорка, викладачка з художньої кераміки в магістерській програмі з мистецтва при Гуд Коледжі (Фредерік, Меріленд, США), інструкторка роботи на гончарному крузі при Колумбія Арт Центрі (Колумбія, Меріленд, США) та художня кураторка Міжнародної Е‑літньої академії гончарства (Опішне, Україна).

Культура, Тихий

Читайте ще