Полтава

Чорнобиль - трагедія, що змінила світ: у КрНУ відбувся науковий семінар до 40-х роковин катастрофи

Про історичні, соціальні та глобальні наслідки катастрофи, а також її значення для сучасного суспільства.

Сьогодні, 23 квітня 2026 року, у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського відбувся знаковий науковий семінар, присвячений наближенню 40-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Захід, організований спільно кафедрою економіки та кафедрою гуманітарних наук, культури і мистецтва, об’єднав викладачів, студентів та небайдужу громадськість для осмислення уроків найбільшої техногенної катастрофи людства.

Спікером виступив доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук, культури і мистецтва Володимир Маслак, який детально проаналізував передумови аварії, її перебіг, масштаби наслідків та подальший вплив на суспільство.

Модераторкою заходу була кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки Ольга Глазунова.

Володимир Маслак майстерно провів слухачів крізь лабіринти радянського минулого, де за фальшивими звітами та гучними гаслами «п’ятирічку за три роки» ховалася небезпечна зневага до людини та технологій.

В його довідці прозвучали глибокі та подекуди маловідомі паралелі між сталінською індустріалізацією та катастрофою 1986 року.

Основна ідея полягала в тому, що Чорнобиль не був випадковістю, а став закономірним фіналом системи, побудованої на ілюзіях.

Професор детально зупинився на феномені «стахановського руху», пояснюючи, що рекорд Олексія Стаханова у 1935 році (перевищення норми у 14 разів) був чистою пропагандою. Насправді на один цей рекорд працювала ціла бригада кріпильників та помічників, але слава дісталася одному «герою». Ця традиція створювати «картинку» успіху заради звітів перед москвою пронизала всі сфери життя. За словами Маслака, саме ця культура — коли район звітував перед областю, область перед столицею, а реальні проблеми та несправності замовчувалися, щоб не зіпсувати святкові показники — стала «тихою отрутою», яка зрештою призвела до ігнорування дефектів реактора РБМК.

Професор також згадав цікавий факт про Маріуполь: він розповів про Макара Мазая, сталевара-рекордсмена, який впроваджував інноваційні методи виплавки сталі, але загинув під час німецької окупації, бо відмовився працювати на ворога. Це підкреслювало складність епохи: з одного боку — щирий героїзм і самопожертва людей,

з іншого — експлуатація цього героїзму державою, яка в гонитві за «важким металом» та «мирним атомом» зовсім забула про цінність людського життя.

Чорнобиль як «логічне завершення» системи

Аварія на ЧАЕС, як стверджує Маслак, була неминучою в умовах, де панував «культ плану». Він провів пряму лінію від 1930-х років до 1986-го: якщо десятиліттями вчити людей, що план — це святе, а безпека — це «перестраховка», то рано чи пізно хтось натисне не ту кнопку, щоб встигнути до дедлайну.

Чорнобиль став тим моментом, коли фізика природи виявилася сильнішою за партійні вказівки.

Професор наголосив на тому, що в радянській науці існувала цензура.

Про недоліки реакторів РБМК знали фахівці ще до 1986 року, але про це було «не прийнято» говорити на повний голос, бо це ставило під сумнів велич радянської атомної енергетики. Ця традиція замовчування проблем, за словами Маслака, стала основною причиною масштабів трагедії — якби про небезпеку говорили відкрито, катастрофи можна було б уникнути.

Володимир Іванович також згадав, як держава поставилася до ліквідаторів. Він порівняв це з тим,

як у 30-ті роки людей кидали на будівництво заводів-гігантів без належного захисту. У 1986-му історія повторилася: тисячі людей стали живим щитом проти радіації, часто навіть не розуміючи реального рівня небезпеки, бо влада знову грала в гру «у нас все під контролем».

Історик висловив думку, що саме Чорнобиль став тим «останнім поштовхом», який розвалив Радянський Союз. Він пояснив це тим, що після аварії брехня системи стала очевидною для кожного: від академіка до звичайного селянина, якого змусили вийти на першотравневу демонстрацію під радіоактивним дощем. Це був момент, коли народ остаточно перестав вірити владі.

Маслак підсумував, що головний урок Чорнобиля — це не про товщину бетону над реактором, а про цінність правди. І застеріг, що будь-яка спроба приховати реальний стан справ (чи то в економіці, чи в екології) заради «гарної картинки» завжди закінчується катастрофою, яка б’є по майбутніх поколіннях.

Соломія Верба

Верба, Культура, Тихий

Читайте ще