Полтава у 2026 році відзначає 1127 років від офіційно затвердженої дати заснування. Для старшого покоління містян особливе місце в памʼяті займає святкування 800-річчя, що відбулося влітку 1974 року — саме цього ювілею був присвячений святковий випуск газети «Зоря Полтавщини» від 12 липня 1974 року. Той номер детально фіксував події, нагороди, культурні ініціативи й місцеві виробничі досягнення, які супроводжували святкування.
Привітання з орбітиНайбільш несподіваним і символічним епізодом святкувань стало послання з-поза меж Землі. Перший космонавт-українець Павло Попович надіслав урочисту телеграму з борту орбітальної станції «Салют-3», у якій окремо підкреслив своє почесне звання — бути Почесним громадянином Полтави. Сам факт привітання з орбіти підкреслив значущість події для місцевої громади та став однією з найяскравіших ілюстрацій тодішнього святкового пафосу.
Святковий випуск відкривався ретроспективами, офіційними зверненнями й фотографіями, які зберегли атмосферу тих липневих днів. Газета поєднувала державні урочистості з матеріалами, де звучали особисті історії полтавців та відображалися досягнення міських підприємств.
Орден, відзнаки та почесні титулиНа державному рівні ключовою подією стало нагородження Полтави орденом Трудового Червоного Прапора, що підкреслювало вагу місцевого трудового внеску в загальнодержавну економіку. У публікаціях зайняли багато місця переліки городян, яким присвоїли почесні звання, зокрема «Заслужений працівник промисловості», «Заслужений будівельник», «Заслужений лікар» та інші. Газетні шпальти відображали традицію, яка пережила півстоліття: і сьогодні під час Дня міста урочисто вручають грамоти, відзнаки та премії кращим фахівцям.
У матеріалах друку представлено численні відзнаки місцевих працівників та колективів, а також фото церемоній, які фіксували офіційний характер святкування та роль влади в акцентуванні трудових успіхів.
Крім офіційних визнань, номер містив і культурні обдарування — великі віршовані присвяти та письмові свідчення любові до рідного міста від відомих і простих мешканців.
Зокрема, на першій шпальті опубліковано урочисту «Ода на честь 800-ліття» відомого поета Бориса Олійника. Поряд із цим у розділі листів та заміток містяни ділилися спогадами й роздумами про рідне місто.
Віршована та емоційна нотатка вчительки Ганни Ганзі «Мила завжди» підкреслювала значення виховання на прикладі класиків: Івана Котляревського, Панаса Мирного, Миколи Гоголя.
Тематична рубрика «Хвала рукам роботящим» проходить червоною ниткою через увесь випуск: у ній описано здобутки будівельників, робітників та інженерів, які тоді створювали нові мікрорайони й підприємства.
У матеріалі «Як тебе не любити» інженер автоагрегатного заводу Л. Лобач ділився враженнями про дружні колективи та радість від розбудови міста, що відображало загальну атмосферу оптимізму й трудової гордості.
Святковий номер детально розповідав і про промислові підприємства Полтави. Окремий великий нарис «Сяючі грані» був присвячений Полтавському заводу штучних алмазів та алмазних інструментів, де журналісти описали передові на той час технології, зокрема застосування лазерного проміння для обробки кристалів. Також згадується Полтавський завод газорозрядних ламп як важливий виробничий осередок міста.
Розділ про промислові досягнення поєднувався з даними про соціальні ініціативи: від будівництва житла до появи нових виробничих майданчиків і навчання кадрів.
Історичний матеріал «У кожного часу свої герої» проводив лінію від давніх подій та Північної війни до подвигів полтавського партизанського підпілля в роки Другої світової і далі — до сучасних трудівників, які творили нову історію міста.
Висвітлювалися й народні промисли та сувенірна продукція: кондитерська фабрика випустила понад 10 тисяч святкових наборів цукерок, а майстри з Опішні підготували сотні тисяч керамічних виробів — куманець, барильця, тарілки з мотивами творів Івана Котляревського, що мали попит і за межами України.
У номері також увагу приділено фабриці художніх виробів «Полтавчанка», де народні майстрині виготовляли вишиті сорочки, рушники та скатертини. Газета наголошувала, що полтавська вишивка була затребувана як в Україні, так і за кордоном.
Гості зі світу також приїздили на святкування: згадуються представники міст-побратимів Велико-Тирново (Болгарія) та Кошалін (Польща), а туристи зі США й Канади відзначали красу й гостинність Полтави.
Не обійшлося й без гумору: сатирик Олександр Ковінька вміло підсміювався над бюрократією та іншими суспільними явищами у своїх мініатюрах, а наприкінці номера були опубліковані дві графічні карикатури В. Бакала, які доповнювали святкову палітру видання.
На одній із ілюстрацій Петро І здивовано зазирає в підзорну трубу на сучасні панорами міста, а на іншій — Наталка-Полтавка у традиційному образі відштовхує старомодні залицяння, вказуючи на нові, сучасні норми життя й молоді шлюби.
Архівний святковий номер «Зорі Полтавщини» 1974 року зберігає комплексний портрет міста того часу: поєднання офіційної урочистості, промислових досягнень, мистецьких присвят і щоденної праці полтавців, яка й визначала обличчя міста в роки ювілею.
