У багатоповерховому районі Полтави є місце, біля якого перехожі зупиняються, щоб роздивитися український тинок, квіти та декоративні композиції. Цей затишний куточок став справжньою окрасою двору. А створили його не заради популярності, а з любові до найдорожчої людини. Історія про сімейну турботу, українські традиції та красу, яку можна створити власними руками — дивіться у сюжеті.
Валентина — полтавка Отак ідеш і голову повертаєш.
Так полтавка Валентина реагує щоразу, коли проходить повз цю локацію. Український тинок, глечики, дерев’яний колодязь, десятки квітів і декоративних елементів, зроблених власноруч. Посеред багатоповерхівок у Полтаві є місце, біля якого перехожі мимоволі сповільнюють крок.
Алла Дмитрівна — полтавка Дуже гарно, дуже затишно, оригінально. І це все робить чоловік. От якби такі золоті руки були у всіх. І він завжди тут, як мимо проходимо, так він завжди тут працює. Трудиться. Ви подивіться все так по українському, гарно, заборчик, кув шини.
Цей затишний куточок уже став місцевою фотозоною, хоча створювали його зовсім не заради популярності.
Лідія Миколаївна — господарка локації В мене дитина золото. Він для мене все, для того щоб мені легше було. Щоб не сказав — він все зробив, приніс. Це дитина з великої букви, я дуже його люблю. Він у мене дизайнер, він у мене все. Бо я в лікарні лежала, все було за ним.
Автором більшості декоративних елементів є син полтавки Лідії Миколаївни. Уже 18 років вона пересувається на кріслі колісному. Жінка розповідає: усе починалося з бажання зробити приємне мамі, а згодом ця справа стала сімейною традицією.
Лідія Миколаївна — господарка локації Він це все придумував, він це все робив. Він тини носив. Дрова ті рубав ходив до ставків. Це його ідея була, щоб мамі не було скучно. Починаючи з 8 березня пішли квіти, які він мені дарує. І після того кожен його приїзд був з квітами. Це він привозив, я тільки садила в горшки і тепер поливаю.
Доглядає за квітами сьогодні і сама господиня. Каже: кожна рослина тут має свою історію.
Лідія Миколаївна — господарка локації Це рози, піони, анютині глазки. Там петунія, он петунія повна і анютині глазки жовті.
Квіти змінюють одна одну впродовж усього сезону,
а декоративних елементів стає дедалі більше. Саме тому сюди дедалі частіше приходять не лише сусіди. Полтавки Наталія та Валентина кажуть: такі двори сьогодні — велика рідкість.
Наталія та Валентина — полтавки Вона цим живе. Дуже гарно. І квіти гарні і всілякі звірюшки. Що тільки немає. Таких дворів мало. Дуже мало.
Інші перехожі додають: ця локація не лише тішить око, а й нагадує про українські традиції та дитинство в селі.
- Про нашу культуру українську нагадує все. Прекрасно. Нагадує дитинство, село рідне. Там також така культура, все гарно господарі дуже молодці те, що зробили таку дуже гарну локацію в місті Полтава.
Для когось це просто красиво оформлене подвір’я. Для Лідії Миколаївни -прояв любові сина до рідної матусі. А для полтавців — ще одне місце, яке доводить: затишок народжується не завдяки великим коштам, а завдяки бажанню зробити світ навколо себе трохи красивішим.