До початку повномасштабної війни Богдан «Сем» навчався в Полтавському державному медичному університеті. Він планував присвятити життя медицині та стати хірургом. Історію воїна розповіли у Полтавському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки 10 липня.
Після мобілізації «Сем» пройшов військову підготовку у Львові й долучився до 23-ї окремої механізованої бригади 20 армійського корпусу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ. Сам військовий каже, що його шлях «починався в аудиторіях медичного університету, а продовжився в броньованій башті танка».

Танкістом «Сем» став майже випадково. У танковому батальйоні шукали військовослужбовців, готових освоїти нову спеціальність. Попри відсутність досвіду роботи з бронетехнікою, він разом із побратимом погодився спробувати. Обидва були невисокого зросту, що стало перевагою для роботи в обмеженому просторі бойової машини.
Так навчальні аудиторії змінилися тісною баштою танка, а згодом Богдан очолив танкову роту. У 2023 році офіцер брав участь у наступальних операціях поблизу Приютного та Роботиного.
Танкові екіпажі підтримували українську піхоту, уражали цілі із закритих вогневих позицій і виконували бойові завдання під постійною загрозою артилерійських обстрілів та атак FPV-дронів.

За словами Сема, найбільше психологічне напруження виникає ще до початку бойового виїзду – у момент отримання завдання. Коли екіпаж займає свої місця в танку, емоції відходять на другий план.
«Ми захищаємо не майно депутатів. Ми захищаємо свої родини, дітей, домівки. І якщо хтось думає, що зможе перечекати вдома, то ворог прийде саме туди», – каже воїн.
Командиром танкової роти Богдан став у 27 років. Під його керівництвом служать і значно старші та досвідченіші військовослужбовці. Головним своїм обов’язком офіцер вважає відповідальність за особовий склад – забезпечити бійців усім необхідним, зберегти їхні життя та бути для них надійною опорою.