Семенівський районний суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 547/800/23 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж згідно з технічною документацією.
Обставини справи
Позивачка 01 грудня 2022 року за договором купівлі-продажу придбала земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер 5324555100:30:006:0092) з житловим будинком. Право власності зареєстровано того ж дня. Земельна ділянка була у власності попереднього власника на підставі державного акта від 08 жовтня 2010 року, виданого на підставі технічної документації із землеустрою 2010 року. Дозвіл на розроблення цієї документації надано рішеннями Семенівської селищної ради від 10 грудня 2009 року та 20 липня 2010 року.
Відповідач є власником суміжної земельної ділянки площею 0,1487 га (кадастровий номер 5324555100:30:006:0078) на підставі державного акта від 09 грудня 2011 року. Дозвіл на виготовлення технічної документації щодо цієї ділянки надано рішеннями Семенівської селищної ради від 18 березня 2008 року та 21 жовтня 2009 року. Межі ділянок погоджено актом від 21 жовтня 2008 року між попереднім власником ділянки позивачки та відповідачем.
Позивачка звернулася з позовом про усунення перешкод у користуванні її земельною ділянкою у спосіб відновлення меж згідно з технічною документацією шляхом знесення частини паркану, який, на її думку, перебуває у межах її ділянки. Вказувала, що співвідповідачі змінили межі шляхом встановлення паркану, який частково розташований на її земельній ділянці.
Судом призначено судову земельно-технічну експертизу. За висновком експерта від 18 жовтня 2024 року:
- накладання фактичних меж земельних ділянок сторін не встановлено;
- фактичні межі земельної ділянки позивачки накладаються на межі земельної ділянки відповідача (згідно з відомостями поземельної книги) площею 0,0132 га (13,2 м²);
- фактичні межі земельної ділянки відповідача накладаються на межі земельної ділянки позивачки (згідно з державним актом) площею 0,0217 га (21,7 м²);
- межа по місцевості земельної ділянки позивачки не відповідає межам, зазначеним у державному акті;
- площа фактичного користування земельною ділянкою позивачки є меншою на 0,0322 га (32,2 м²) від площі, зазначеної у державному акті;
- конфігурація фактичного користування земельною ділянкою позивачки змінилася порівняно з конфігурацією за державним актом і технічною документацією.
що межі земельної ділянки відповідача по місцевості не відповідають жодним межам, зазначеним у поземельній книзі.
Суд встановив, що право власності на земельну ділянку позивачки виникло більш ніж на один рік раніше права власності відповідача на суміжну ділянку. Паркан (огорожу) із сітки та шиферу встановлював попередній власник земельної ділянки позивачки. З часу придбання ділянки позивачкою огорожі щодо межі з відповідачем не змінювалися.
Позиції сторін
Позивачка підтримала позов, однак у судовому засіданні не змогла конкретизувати на схемах чи фотографіях, яку саме частину паркану необхідно знести.
Представник відповідачів заперечував проти позову, зазначаючи, що самовільного зайняття ділянки не вчинялося, паркан будував попередній власник за фактичними межами землекористування, а висновок експерта вказує на взаємне зміщення фактичних меж.
Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області заперечувало проти позову, оскільки спір стосується меж земельних ділянок приватної власності, а управління не є власником чи користувачем цих ділянок.
Що вирішив суд
Суд застосував норми Конституції України,
Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, а також врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21, та правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц щодо негаторного позову.
Суд зазначив, що негаторний позов пред’являється у випадках, коли власник має майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати. Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об’єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей.
На підставі висновку експерта суд встановив взаємне порушення землекористування: позивачка фактично користується частиною земельної ділянки відповідача площею 0,0132 га, а відповідач фактично користується частиною земельної ділянки позивачки площею 0,0217 га.
Суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у спосіб зобов’язання відповідача припинити фактичне користування частиною земельної ділянки позивачки площею 0,0217 га (21,7 м²).
Підстави для зобов’язання відповідача знести частину паркану відсутні,
оскільки паркан встановлював не відповідач, а попередній власник земельної ділянки позивачки. У задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено повністю.
Рішення суду
Позов у справі № 547/800/23 задоволено частково.
Зобов’язано відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачкою її земельною ділянкою у спосіб припинення фактичного користування земельною ділянкою площею 0,0217 га (21,7 м²), яка входить у межі земельної ділянки позивачки (кадастровий номер 5324555100:30:006:0092) та межує із земельною ділянкою відповідача (кадастровий номер 5324555100:30:006:0078).
У задоволенні позову про знесення частини паркану (огорожі) відмовлено.
У задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено повністю.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки 1073,60 грн витрат зі сплати судового збору та 18147,80 грн витрат з проведення судової експертизи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
