9 вересня вшановують день народження Івана Котляревського, видатного письменника та започатковувача нової української літератури, який народився 9 вересня 1769 року; цьогоріч йому б виповнилося 257 років.
З нагоди річниці Tereny Cultural Agency та Полтавський літературно-меморіальний музей І. Котляревського підготували розповідь про події навколо встановлення першого вітчизняного монумента письменникові у Полтаві — пам’ятника, що став важливою віхою в історії української культури.
Збір коштів і громадська ініціативаПоставлення пам’ятника здійснювалося за кошти, зібрані з великою участю суспільства: міська управа систематично надсилала листи з проханням про пожертви, звертаючись до мешканців різних регіонів та навіть за кордон. Щоб обійти урядові обмеження, що перешкоджали прямим зборам, пожертви спрямовували через громадські об’єднання Полтавщини, а ті уже перераховували кошти ініціаторам акції.
Загалом меценатами стали близько семи тисяч осіб, більшість із яких — прості селяни; вдалося назбирати 11 768 рублів 67 копійок, сума значна до тогочасних мірил — на ці гроші можна було звести чотири двоповерхові будинки.
Урочисте відкриття та мовний конфліктНа відкриття монумента у вересні 1903 року до Полтави прибули провідні діячі української культури: Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Василь Стефаник. Меценат Євген Чикаленко висловився про поїздку до Полтави так: «Ми з Києва разом виїхали всі, до Полтави в одному поїзді, зайнявши підряд два вагони. Жартуючи, казали ми, що коли, боронь Боже, наш поїзд розіб'ється, то надовго припиниться відродження української нації».
Офіційна частина в Міській думі виявилася напруженою: влада дозволила виголошувати промови лише російською мовою, і коли громадська діячка Ольга Андрієвська почала виступ рідною мовою, міський голова заборонив їй далі говорити.
Українська інтелігенція не погодилася з таким обмеженням і влаштувала демонстративний демарш: адвокат Микола Міхновський кинув свою промову на стіл меру, письменник Борис Грінченко розірвав свій текст, а значна частина присутніх покинула засідання на знак протесту.
Офіційну програму замінила більш невимушена святкова частина: читання, пісні, вистава «Наталка Полтавка» та бенкет із стравами, навіяними «Енеїдою», що продовжили святкування у неформальній атмосфері.
«Дні полтавських свят показали всім, хто був на них присутній, що ми — не купка якихось колоністів на рідній землі, які живуть відокремленими гуртками. Ми — громадянство, що нас є цілі тисячі, що у нас усіх б'ється в грудях одне серце, що всі ми одушевлені однією думкою, однією ідеєю, незважаючи на всі кордони, якими нас переділили чужі держави».
Встановлення пам’ятника Котляревському в Полтаві стало символічним кроком у визнанні української культури й літератури на тлі опору імперської адміністрації та показало широку громадську підтримку ідентичності й національного відродження.
