11 вересня 2026 року Гадяч відзначає День міста. Дата обрана не випадково: саме цього дня 1943 року місто було звільнене від нацистських окупантів, і з того часу день визволення став для гадячан символічним «другим днем народження» їхньої малої батьківщини. У цьому матеріалі — про те, чим живе і чим пишається Гадяч: про його багатовікову історію, про людей, які зробили місто відомим далеко за межами Полтавщини, і про події, що назавжди вписали Гадяч в українську історію.
Місто з майже 500-річною історієюПерші згадки про поселення на місці сучасного Гадяча дослідники відносять ще до X–XIII століть, коли тут проходила Посульська оборонна лінія. Офіційний літопис міста прийнято вести з 1516 року, коли Гадяч згадується в «Історії Русів» як одне з найшанованіших міст краю, що навіть дало назву козацькому полку. У 1533 році Гадяч був єдиним населеним пунктом на території сучасної Полтавщини, позначеним на карті кордонів Литовської Русі, — це промовисто свідчить про його тогочасне значення. Статус міста Гадяч отримав 1634 року.
Назва міста досі не має однозначного пояснення.
Найпоширеніша версія — від слова «годяче» (тобто місце, придатне для життя й оборони): Гадяч розташований серед ярів, які здавна захищали містечко від ворожих нападів. Існують і інші, менш наукові версії походження назви — пов'язані з давньоруським словом «гад».
Найпоширеніша версія назви міста — від слова «годяче», тобто місце, придатне для життя й оборони.Гетьманська столицяНайяскравіша сторінка в історії Гадяча — це доба Гетьманщини. Після Переяславської ради 1654 року Богдан Хмельницький почав перетворювати Гадяч на «запасну» гетьманську резиденцію поряд із Чигирином А 16 вересня 1658 року саме тут гетьман Іван Виговський підписав Гадяцькі статті (Гадяцьку угоду) з Річчю Посполитою — документ, що передбачав утворення Великого князівства Руського як рівноправної частини федерації з Польщею та Литвою.
У 1663–1668 роках Гадяч був столицею Лівобережної Гетьманщини — тут перебувала резиденція гетьмана Івана Брюховецького на Замковій горі. Це були бурхливі роки: Брюховецький підписав Московські статті 1665 року, а згодом підняв антимосковське повстання, шукаючи союзу з османами.
Загинув гетьман від рук власних прибічників, а урочисто похований був у гадяцькій Богоявленській церкві.
Іван Брюховецький зробив Гадяч гетьманською столицею.Пізніше, у 1670 році, столицю Лівобережної України перенесли з Гадяча до Батурина але за містом назавжди закріпився статус однієї з найбільших рангових маєтностей українських гетьманів.
У 2015 році Верховна Рада України офіційно надала Гадячу статус міста обласного значення, проте цей статус місто втратило одночасно із прийняттям закону у про адміністративний устрій, який уже не передбачав цього статусу.
11 вересня 1943-го: ціна свободиНа початку вересня 1943 року фронт Другої світової війни наблизився до Гадяча.. За історичною традицією міста, саме 11 вересня 1943 року Гадяч остаточно звільнили від нацистських загарбників. Відтоді ця дата й стала днем міста — днем пам'яті про ціну свободи та подякою тим, хто цю свободу боронив.
Родина Драгоманових та літературна слава ГадячаНайбільше Гадяч прославився як батьківщина родири Драгоманових. Саме тут народилися Михайло Драгоманов — видатний історик, публіцист і громадський діяч,
один із перших теоретиків децентралізації влади в Україні, чиє ім'я поряд з іменем Павла Чубинського фігурувало в сумнозвісному Емському указі як «особливо небезпечного агітатора».
Та його сестра Олена Пчілка (Ольга Косач) — письменниця, перекладачка, етнографка, редакторка часопису «Рідний край» і засновниця жанру дитячого театру в українській літературі. З 1991 року видавництво «Веселка» присуджує літературно-мистецьку премію імені Олени Пчілки, а церемонія нагородження від 2012 року щороку проходить саме в Гадячі.
З Гадячем нерозривно пов'язане й ім'я Лесі Українки Хоч народилася вона у Звягелі, до бабусі Єлизавети Драгоманової в Гадяч писала свої перші листи, а в урочищі Зелений Гай родина Косачів спеціально збудувала для неї дачу. Саме тут, під враженням від гостювання Сергія Мержинського Леся Українка написала поезію «Порвалася нескінченна розмова». Письменниця називала Гадяч «найукраїнішою Україною».
Олена Пчілка. Фото - Локальна історіяТісно пов'язана з містом і постать Панаса Мирного: хоч народився він у Миргороді, навчався саме в Гадяцькому повітовому училищі,
а будинок Рудченків стояв за кількасот метрів від садиби Драгоманових. Старший брат Панаса Мирного, Іван Білик (Рудченко), — етнограф, перекладач і фольклорист, автор збірки «Народные южнорусские сказки», — також формувався як особистість саме в атмосфері гадяцького кола Драгоманових.
Ще один слід в історії українського літописання залишив Григорій Грабянка — козацький полковник і автор одного з найвідоміших козацьких літописів про добу Богдана Хмельницького, службова кар'єра якого була пов'язана з Гадяцьким полком.
Актори, блогери й майстри спорту: сучасні гадячаниГадяч подарував Україні й цілу акторську династію. Леонід Задніпровський (справжнє прізвище — Кононенко), уродженець 1904 року, грав у Дніпропетровському, Київському та Одеському українських театрах.
Його справу продовжили син Микола Кононенко-Задніпровський заслужений артист України, що грав у Національному театрі імені Франка, та онук Володимир Задніпровський-Кононенко знайомий глядачам за роллю батька Роми в серіалі «Леся+Рома».
Серед сучасниць — Олена Світлицька актриса і блогерка, що виросла в Гадячі й навчалася у місцевій школі №4.
У 2020 році вона знялася одразу у шести серіалах, вела програму «I love Kiev», а нині її акаунти в соцмережах читають десятки тисяч людей.
У спорті місто прославив Євген Гуцол — випускник тієї ж гадяцької школи №4, переможець телевікторини «Найрозумніший», майстер спорту України з легкої атлетики. У складі збірної України Гуцол здобув дві золоті медалі на Других Європейських іграх у Мінську в новому виді програми — динамічній новій легкій атлетиці (DNA).
У складі збірної України Гуцол здобув дві золоті медалі на Других Європейських іграх у Мінську. Свій внесок у культурне життя міста робить і Гадяцький фаховий коледж культури і мистецтв імені І. П. Котляревського, який за майже пів століття існування підготував тисячі фахівців для культурно-освітніх закладів України.
Місто над Пслом сьогодніСучасний Гадяч — адміністративний центр Гадяцької міської громади. Місто стоїть на мальовничому правому березі Псла серед соснових борів і березових гаїв, а завдяки нафтогазовій промисловості здавна вважається містом геологів, буровиків і енергетиків.
Цікаво, що Гадяч — це ще й місце паломництва хасидів з усього світу: тут 1813 року був похований засновник хасидського руху Хабад Шнеур-Залман (Алтер Ребе
У серпні 2023 року міська рада запровадила мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту — ще один крок гадячан у переосмисленні власної ідентичності в умовах повномасштабної війни.
