Стрічка висвітлює внесок Олени Пчілки у формування українського інтелектуального та культурного середовища. Фото - скриншот із фільмуДокументальний фільм «Я словом поділюсь. Олена Пчілка» розповідає про життя та діяльність української письменниці, видавчині, етнографки й громадської діячки Олени Пчілки (Ольги Драгоманової-Косач), яка присвятила життя розвитку української культури, захисту рідної мови та боротьбі за національну самобутність. Стрічка висвітлює внесок Олени Пчілки у формування українського інтелектуального та культурного середовища.
Про це йдеться в документальному фільмі «Я словом поділюсь. Олена Пчілка», створеному Prosto Production за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Мистецтво в кадрі», передає Район.Миргород
Режисерка й авторка сценарію — Наталка Пономарів, продюсер — Вячеслав Пономарьов кураторка — Анна Данильчук Тексти Олени Пчілки у фільмі звучать у виконанні народної артистки України Наталії Сумської
У проєкті взяли участь історики, літературознавці, мовознавці та музейні працівники, які досліджують життя й творчість письменниці,
її родини та українського культурного середовища XIX–XX століть.
Зйомки фільму відбувалися, зокрема, у Гадячі, місті, де народиласяОлена Пчілка. А спікерками стрічки стали краєзнавиця Ганна Дейна та редакторка видання «Рідний край. Газета Гадяцького земства» Світлана Новікова які долучилися до розповіді про свою видатну землячку.
Як Олена Пчілка відстоювала українську мовуУ фільмі значну увагу приділяють діяльності письменниці в умовах імперських заборон. Після Валуєвського циркуляра 1863 року та Емського указу 1876 року можливості українського книговидання залишалися вкрай обмеженими.
Олена Пчілка відповідала на ці виклики практичною роботою: перекладала твори світової літератури українською, писала власні художні тексти, організовувала театральні постановки та фінансувала видання українських книжок.
У Луцьку вона створила аматорську театральну трупу, для якої добирала п'єси й самостійно писала твори, коли відповідного українського репертуару бракувало. Також власним коштом видала «Співомовки» Степана Руданського, сприяючи поверненню його творчості до читацької аудиторії.
Письменниця розуміла, що українську культуру потрібно не лише захищати від заборон, а й розвивати, створюючи простір для літератури, театру, освіти та суспільної дискусії.
Виховання Лесі Українки та розвиток української літературиОкремий розділ фільму присвячений родині Косачів і вихованню дітей. Олена Пчілка прагнула дати їм широку освіту, водночас захищаючи від русифікаційного впливу імперської школи.
Діти навчалися вдома під керівництвом матері та запрошених учителів. Вони опановували мови, історію, літературу й музику, читали твори українських та європейських авторів. Письменниця добирала навчальні матеріали, заохочувала дітей до перекладів і літературної творчості.
Саме Олена Пчілка обрала для доньки Лариси Косач псевдонім Леся Українка. Вона також допомагала готувати до друку її твори та підтримувала перші літературні кроки.
Водночас стрічка показує, що стосунки між матір'ю та донькою не обмежувалися роллю наставниці. Олена Пчілка мала власні письменницькі амбіції та спостерігала, як Леся Українка поступово стає самостійною авторкою, а згодом — однією з найвизначніших постатей української літератури.
Участь у жіночому русі та конфлікт із сучасникамиОлена Пчілка була однією з діячок, які сприяли розвитку жіночого письменства в Україні. 1887 року вона долучилася до створення альманаху «Перший вінок», який ініціювала Наталія Кобринська Видання об'єднало авторок із різних українських земель і стало важливою подією в історії українського жіночого руху.
Її принциповість проявлялася й у літературних дискусіях. Зокрема, Олена Пчілка гостро відреагувала на скорочення її повісті «Товаришки», яке зробив Іван Франко без погодження з авторкою.
Від редакторської роботи до відкритого спротиву імперській політиціНа початку XX століття Олена Пчілка активно долучилася до суспільно-політичного життя. У 1903 році під час урочистостей у Полтаві з нагоди відкриття пам'ятника Іванові Котляревському вона виступила українською мовою, попри заборону імперської влади.
У 1905 році письменниця увійшла до делегації українських діячів, яка вирушила до Петербурга домагатися скасування обмежень на українську мову. Делегація порушувала питання української освіти та культури перед головою Комітету міністрів Сергієм Вітте.
Після послаблення цензурних обмежень Олена Пчілка долучилася до роботи часопису «Рідний край», а згодом стала його редакторкою. Вона вкладала власні кошти у видання, добирала авторів і послідовно обстоювала окремішність українських національних інтересів.
У 1908 році письменниця започаткувала дитячий часопис «Молода Україна», який став важливим майданчиком для поширення українськомовної літератури серед дітей та підлітків.
Водночас документальний фільм не оминає суперечливих сторін її громадської діяльності. Зокрема, йдеться про публікації в «Рідному краї» 1908 року, які спричинили звинувачення в антисемітизмі. Автори стрічки показують, що безкомпромісність Олени Пчілки в національних питаннях супроводжувалася позиціями, які викликали гостру критику та відштовхували частину її сучасників.
Українська революція та протистояння більшовицькій владіПід час Української революції Олена Пчілка очолила редакцію місцевого часопису, поставивши вимогу видавати його виключно українською мовою. На сторінках газети висвітлювали події державотворення, публікували матеріали про діяльність Центральної Ради та заклики підтримувати українські організації.
Проголошення Української Народної Республіки вона сприйняла як здійснення давньої мрії про українську державність.
«Україна — республіка! Україна, ще рік назад поневолена, приборкана, занімела, тепер вільна, окрилена. Мовна чи це справді тільки мрія? Сон золотий сниться? Ні, це справжнє життя, не казка говориться, а діється найновіша дія історії нашої!» — писала Олена Пчілка.
Однак встановлення більшовицької влади принесло нові переслідування. У 1920 році письменницю заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Причиною її переслідування стала, зокрема, відкрита підтримка українського національного руху та критика більшовиків.
Після арешту Олена Пчілка залишила Гадяч і переїхала до наймолодшої доньки Ізидори. Родина втратила значну частину майна, а її видавничі проєкти опинилися в скрутному становищі.
Останні роки та повернення спадщиниУ 1924 році Олена Пчілка переїхала до Києва, де працювала в етнографічній комісії Всеукраїнської академії наук. Вона стала першою жінкою, яка отримала статус члена-кореспондента установи.
Попри поважний вік і проблеми зі здоров'ям,
письменниця продовжувала працювати зі спогадами, досліджувати українську культуру та фіксувати свідчення про видатних діячів свого покоління.
Наприкінці 1920-х років радянські репресії посилилися. До Олени Пчілки приходили з обшуком і наміром заарештувати її, однак через тяжкий фізичний стан письменниці подальші дії проти неї не відбулися.
Олена Пчілка померла в Києві 4 жовтня 1930 року у віці 81 року. Її похорон відбувся в атмосфері страху, що панував у суспільстві через радянські репресії.
За життя вона залишила значну літературну, етнографічну, перекладацьку, публіцистичну та видавничу спадщину. Проте в радянський період її роль у розвитку українського національного руху не отримала належного висвітлення.
Як наголошують автори документального фільму, повернення імені Олени Пчілки до широкого суспільного контексту є важливим кроком у переосмисленні української культурної історії. Її біографія демонструє, що боротьба за мову, освіту, літературу та право на власну державність була справою не лише політичних діячів, а й письменників, науковців, видавців та громадських активістів.
Документальний фільм покликаний показати Олену Пчілку не лише як матір Лесі Українки, а як самостійну історичну постать, яка послідовно відстоювала українську мову, культуру та національні інтереси навіть тоді, коли це загрожувало її свободі й добробуту.
