Про самобутнього майстра із Миргорода Віктора Батієнка та його знамениту "сірникову" скрипку доводилось чути і раніше. Ця тема досить активно висвітлювалась навіть у центральних ЗМІ.А нещодавно випала нагода побувати і на відкритті персональної виставки тепер уже, можна без перебільшення сказати, відомого в Україні майстра-віртуоза. Для своєї творчості Віктор Батієнко (будівельник за професією) обрав досить-таки незвичний будівельний матеріал - сірники. І через руки майстра пройшли уже десятки тисяч сірників, які він перетворив на вази, макети будівель, літаків, кораблів тощо. Та найбільшою гордістю Віктора Васильовича є точна копія скрипки, яку також виготовив із сірників у подарунок для доньки Євгенії.- Робота виявилась не з простих, - розповідає майстер. - Довелося вивчити спеціальну літературу, дізнатися якою є форма та вигини в цього музичного інструмента. Адже хотілося, щоб "сірникова" скрипка не лише була схожою зовні на музичний інструмент, а щоб ще й заграла. Струни на ній, як і на справжній скрипці, натуральні, а от на смичок довелось діставати справжній кінський волос.
Усе ж інше, до найменших деталей, виготовлено із сірників (витрачено майже 200 коробків цього специфічного будматеріалу). А ще - вісім місяців скрупульозної творчої праці.Продавати скрипку майстер-віртуоз не планує, хоч би й знайшлися на неї покупці.- Ні за які гроші інструмент не віддам, - говорить він. - Для мене скрипка безцінна. На ній уперше заграла донька. А якщо мені запропонують зробити ще одну таку - зроблю, але це буде дуже дорого для покупця. Працює ж майстер тоді, коли є вільний час і натхнення, тому досить часто жертвує сном заради хобі.- Спочатку я відриваю від сірників сіркові головки. Потім склеюю сірник до сірника клеєм ПВА. Після цього залежно від виробу, покриваю його морилкою та лаком, - розповідає Віктор Батієнко про тонкощі роботи із тендітним матеріалом. - Роблю поетапно окремі елементи виробу, а потім їх склеюю між собою. Кожен елемент повинен "вистоятися" десь добу. Також для того, щоб конструкція була гладенькою та рівненькою, шліфую її наждачним папером.Ідеї макетів майстер бере з Інтернету і книжок. Кілька місяців подумки виношує проект, планує схему побудови:- Відтворюю всі найдрібніші деталі, - розповідає він. - Наприклад, над макетом середньовічного замку просидів не менше року. В замку багато різних елементів, башточок, шпилів, а це неповторювані конструкції, тому й так довго довелося працювати над виробом. Віра ЯВТУШЕНКО
