Підприємець допоміг зібрати дітей дошколи
На Полтавщині оселилися близько 9тис. переселенців ізДонбасу. Найбільше уПолтаві, Кременчуку йМиргороді. 1вересня дошкіл підуть майже 800 їхніх дітей.
39-річній Юлії зДонецька зібрати дошколи двох доньок 12-річну Софію та16-річну Олену допоміг полтавський підприємець.
Із Донецька рішили тікати, якбіля будинку почали патрулювати бойовики. Ходили завтоматами ігранатами, часто п'яні. Вечорами лізли додівчат ізбудинку. Виїхала, щоб захистити дочок, розповідає Юлія. Прізвища нехоче називати. Чоловік мій помер чотири роки тому від раку легень. Повезло, щолюди ізсусіднього під'їзду виїжджали наХарків своїм мікроавтобусом. Сказали, щоможуть забрати йнас. Ізміста немогли 4 години вибратися. Через кожні 100метрів зупиняли наблокпостах. Виганяли завтобуса ішманали всі сумки. Забрали чотири банки тушонки. 6тисяч гривень незнайшли,бовшила втруси.
Переїхати доПолтави родині порадили харківські волонтери.
Сказали, щомісто дешевше заХарків, знашими статками там буде легше. Дали номер телефону жінки, якій мала подзвонити поприїзді. Вона звела нас ізмісцевим підприємцем Ігорем.
Він поселив нас надругому поверсі свого будинку. Ушколу прийняли без питань. Попросила класних керівників неказати іншим дітям, щомої дівчата зДонецька. Нехотіла, щоб пальцями тикали. Вчителі говоритимуть, щоми зХаркова переїхали.
До школи доньок Юлія почала збирати три тижні тому. Витратила 3тис. грн. Гроші дав піприємець, у якого живе.
41-річна Тетяна Волдирєва зГорлівки наДонеччині втекла доматері всело Зелений Кут Семенівського району наПолтавщині. Приїхала ізсином 8-річним Микитою, доньками 19-річною Оксаною таУляною, 3роки.
Влаштувалася нароботу вмісцевий будинок культури, викладатиму вгуртку декоративно-прикладного мистецтва. Зарплату ще неотримувала. Шкільного приладдя взяла всільському магазині вборг. Тільки зошитів, ручок, олівців на250 гривень. Зекономили натому, щозошити брали без малюнків. Портфель удома завжди брали дорогий ортопедичний. Аце невістка подарувала ранець, новісінький, син каже, зручний. Зодягом складніше. Вдома ходив уновому костюмі, згалстуком. Цього року допомогли місцеві принесли брючки, сорочку. Спортивний костюм, змінну сорочку,
туфлі взяли вборг умагазині на500 гривень. Продавщиця казала, можна частинами віддавати. Всільській раді мені виписали тисячу гривень допомоги.
Знесло частину даху й повибивало вікна
Снаряд упав на дах актового залу, який відремонтували торік, розповідає 14-річна Леся Корж зі Слов'янська на Донеччині. Навчається в місцевій школі №15. Перейшла до сьомого класу. Від удару знесло частину даху й повибивало вікна.
Після звільнення Слов'янська до нас приїхали волонтери з Черкас і за два тижні поміняли дах, вставили нові вікна, пошпаклювали й пофарбували стіни. Минулого тижня весь наш клас зібрався, щоб поприбирати в нашому кабінеті. Прийшли не всі, двоє однокласників переїхали до столиці. Повертатися не збираються. Прибирали години дві. Потім класний керівник посадила нас за парти і провела виховну годину. Розказувала, як діяти, коли знайдеш нерозірвану міну. Також попросила, щоб ми до 1 вересня вивчили гімн, будемо співати його на першому дзвонику.
На перший дзвінок Леся прийшла у вишиванці.
2246 дітей Донбасу таКриму зарахували достоличних навчальних закладів. 738 ізних підуть удитсадки, 1491 учень ушколи. 17 студентів перевели нанавчання доКиївського університету імені Бориса Грінченка.
