Старшокласники у п'ятницю ходили на вечорниці. Андрієвські, або, як їх ще називали у давні часи, – свято Калити. Автентичні костюми та предмети побуту науковці використали, щоб відтворити народні звичаї для молоді. Таке обрядове свято для учнів провели у Полтавському Краєзнавчому музеї.
Інтер'єр традиційної народної хати у залах музею змайстрували власноруч наукові співробітники для відтворення минувщини.
/Марія Пєсцова, науковий співробітник Полтавського Краєзнавчого музеюЦе покуть з іконою і рушником-божником по центру. Потім праворуч, як завжди, коли заходити в хату – це піч. Вона у нас символічна. Всі речі, які використовувались: це посуд, різний інвентар, який використовувася біля печі: хлібна лопата, коцюба, рогачі/
Самі ж працівники музею вирішили розповісти полтавським старшокласникам про традиції українського новорічного циклу свят.
/В КАДРІ: співають дівчата/
Саме з 12 на 13 грудня у ніч перед християнським святом Андрія Первозванного незаміжні дівчата збиралися на вечорниці.
/Марина Кондратенко, науковий співробітник Полтавського Краєзнавчого музеюЯкі мали досить цікаві традиції: дівчата на них ворожили, а потім, звичайно ж, відбувався обряд калити. Випікалась калита і хлопці намагалися її вкусити. Сама калита являлася символом сонця. Вона підіймалась високо вгору/
Вбрані у костюми з фондів музею, співробітники частково взялися інсценувати традиції.
/В КАДРІ: дівчата ворожать/
/Марія Пєсцова, науковий співробітник Полтавського Краєзнавчого музеюВоно повинно відроджуватись. Можливо, не чітко так, як було раніше, уже сучасними віяннями, але, щоб традиція зберігалася. Потім ми хочемо показати, що народність, традиційність ніколи не пропадає. Просто змінюється з кожним новим витком часу/
Інна Безугла
