Або як спрямувати незадоволення мас на міських голівКраїна живе на позичках. Бюджет тріщить по всіх швах. Його дефіцит можна подолати, випросивши за кордоном 15 мільярдів доларів. Податками залишилося обкласти хіба що повітря. Люди виходять із полону свят зі схудлими гаманцями й опиняються в новій реальності.
Новий податок на майно – відверто непопулярний, але ж стосується десятків тисяч платників. У нашому випадку - полтавців. Чи не тому його й «віддали» місцевим радам?
Реакція людей, яким прийдуть платіжки, зрозуміла. Вона вкладеться у два логічних кроки. Перший: Мамай обклав податком нашу нерухомість. Другий: ходімте з сокирою до мерії. Зайве говорити, що вожді в цьому поході знайдуться. І ми навіть здогадуємося, хто це буде.
У місцевих високопосадовців є вихід – встановити якомога нижчі ставки непопулярного податку. Але це так лише здається, що вихід є: гроші потрібні. Потрібні, потрібні. На дитсадки, дітям у школах на харчування, на лікарні… А держава сама за кордоном просить, у держави не напросишся. Та й якщо матиме – не всім дасть, а найріднішим, найвідданішим. Вдячним.
Не буде грошей – виноситимуть на вилах, стягуватимеш гроші – виноситимуть на вилах. Невтішна альтернатива.
До бюджетної сесії Полтавської міської ради залишається кілька днів. Що вирішать депутати? Як відреагують люди?
Подивимося.
Денис Савицький
