Полтава

Це був перший і останній бій нашої бронемашини, - Михайленко

7 трв•Vpoltave.info

Петро Петрович Михайленко розповів про бій, за який він отримав першу свою нагороду - Орден Червоної Зірки:

Екіпаж бронемашини, де я був баштовим стрілком (а служив я в розвідувальному батальйоні) отримав завдання провести розвідку боєм.  Що значить боєм? А це близько підійти до противника і виявити його сили. Бо донесла авіарозвідка, що Бобруйськ (білоруське місто) захищає якесь військово - технічне училище. І ми о 12 годині виїхали у напрямку Бобруйська. По дорозі нас обстріляв «месер», німецький літак – винищувач.

Були пошкодження ?

Ні, бронемашину він не пробив,  тільки фарба пообдиралася. Кажу лейтенантові: він повідомить, що в Бобруйськ їде бронемашина з червоними зірками. І нас, мабуть, зустрінуть. І так і трапилося. Лейтенант дивиться у оптичний приціл і  каже: щось курить на дорозі. Дивиться, 6 танків іде. І відразу ж снаряд біля нас розірвався. Ми почали розвертати машину, почали відбиватися.

Лейтенант весь час: «Вогонь, Михайленко! Вогонь! Вогонь!» Бачу в оптичний приціл, одного танка підбили, той закурився, той..

Скільки танків противника ви знищили?

У цьому бою ми знищили 4 танки. А самі – хоч би що – небудь, де – небудь дряпнуло.

Вона 7 тонн, важка, а все - таки вистрілити, ще нагрілася, жара і вистріл, її смикне , мотор там слабий був – і він почав затихати. А потім бугорок, машина його переїхала і зупинилася.

А що німецькі танки, адже ще залишилися неушкоджені?

Зупинилися і ті танки, не видно, де вони. Командир приказує: «Михайленко, до командира частини, докласти про бій!» Я побіг (десь кілометрів 3 до нашої частини), доклав командиру частини. Узяв машину і назад, бо троє членів екіпажу залишилися біля бронемашини, що заглухла. Ми підїхали, зачепили її і відтягли. Сіли з лейтенантом на прогалинку, він: «Давай, Михайленко, закуримо». І протягує мені пачку цигарок «Казбек». Не встиг простягнути руку, коли снаряд у-у-у, і біля нас розірвався.

Тобто, стріляли ті 2 німецькі танки?

Так, ті  2 танки зупинилися і почали бити. Лейтенант: «По машинах!». Ми скочили з ним, нема ж нікого, немає зброї – пушки чи гармати, чи гвинтівки. Ну кулемет є в когось, а то в кожного пістолет – що ж ти відіб’єш.

А тут  другий снаряд потрапив прямо у задній міст машини. Ми тоді почали відбиватися: хто гранати, хто цілу зв’язку кидає під ці танки. Вони ж хоч і на місці стояли, але були боєздатні. Ну, мабуть, знищили цих танкістів німецьких, бо перестали стріляти. Коли під’їжджає німецька машина одна, друга, ми почали бити по машині з кулемета. Наша бронемашина вже не годиться, почали відбиватися і відступати.

Підмоги вам не було?

Через деякий час, де не візьмись, міліції 2 машини, десь чоловік 50 з автоматами – ото вони нам допомогли. І оце був перший і останній бій нашої бронемашини. Вона вже була непридатна (трос перебило, пушку заклинило), а нової ми не одержали. Проте  ми прославилися на всю дивізію – ніхто в дивізії ще не мав орденів, а ми всі, весь екіпаж одержав за цей бій бойові ордени.

Читайте ще