Полтава

Заїкін: «Били так, що ствол міномета був червоний»

8 трв•Vpoltave.info

Для Олександра Заїкіна, керівника ради інвалідів Київського району Полтави, війна почалася з оборони Москви.

Олександре Федоровичу, як починалося Ваше фронтове життя?Я потрапив на фронт 18-річним юнаком, пройшов від Москви до Карпат. Народився в Брянській області, на кордоні з Сумською. Був призваний 12 серпня 1941року, коли наближалися німці до нашої території, і нас 480 чоловік з села забрали всіх чоловіків у районний центр, з районного центру кого куди. Я потрапив в Курськ і ненавчений - на Воронеж. У Воронежі сформувалася 17 стрілецька бригада, в якій були тільки одні комсомольці і комуністи. Я був зарахований в цю бригаду в мінометний батальйон 82-міліметрових мінометів. І от коли вже повністю сформувалася ця бригада, наприкінці листопада нас в ешелон - і на Москву. Прибули ми в ліс, це Волоколамський напрямок.До передової було далеко?Ми йшли до передової цілу добу. Відстань була до Москви 10-15 км. Стали в оборону, чекали наказ. І 6 грудня 1941 за наказом Верховного Головнокомандуючого - наступ. О 6 годині відкрили вогонь, в тому числі і ми, мінометники.

І били так, що у нас ствол міномета був червоний. За 10-15 хв швидким вогнем. Більше 2годин йшла артпідготовка, а потім команда: «У наступ!».Важко було наступати? Важко було зірвати німця. Дійшли ми до Волоколамська, де він окопався і великий чинив нам опір. Три доби ми билися, ніякими долями не могли зірвати, щоб далі йти в наступ.У чому була найбільша проблема?Був наказ Сталіна рятувати населені пункти, адже якщо загориться дерев'яна хата, значить, згорить все село. Але нічого не вийшло, дійшло вже до того, що був наказ, кукурузник пролетів над селом бриючим польотом, кинув листівки: «Населення, рятуйтеся як хочете». І під'їхали катюші, як дали термітним - село згоріло, нічого не залишилося: ні людини, ні хати ніякої. І німці там згоріли. І ми пішли в наступ, до самого Жатска Смоленської області (тепершній місто Гагарін). Стали в оборону, це вже були 20-ті числа квітня 1942 року. Я вже був сержантом. Всім чоловікам, які залишилися живі, всім присвоїли звання сержанта.

Читайте ще