Полтавський край один із таких, що найбільше постраждав у часи сталінського режиму. Відомо, що тільки протягом 1937-38 років на Полтавщині було репресовано більше 10 тис. громадян. Крім розстрілів - людей піддавали страшним фізичним та психічним тортурам. Полтавці у День пам’яті жертв політичних репресій згуртувалися та прийшли з квітами та лампадками на місце масових захоронень розстріляних пращурів.
У Полтаві людей розстрілювали у підвалах НКВС. Спочатку тіла ховали у безіменних могилах на старому міському кладовищі, але коли рахунок розстріляних ішов уже на тисячі – вивозили за місто – близ урочища Триби. Нині саме сюди небайдужі полтавці йдуть з року в рік, щоб вшанувати пам’ять.
Розповідає заступник директора держархіву в Полтавській області Тарас Пустовіт:
«Тут у 20—30-ті роки було страчено дуже багато і політичних в’язнів, тих, хто перебував під слідством. До 60-х років тут не було ніяких ознак. Але почали проводити будівельні роботи і виявили докази, що тут є масові захоронення. Місцева влада намагалася якось приховати це. Але, завдяки громадськості у 80-х все ж установили тут пам’ятник».
Полтавець Микола Кульчинський до пам’ятника жертвам політичних репресій приходить часто. За те, що не боявся у 60-ті роки говорити вголос про факти переслідування української інтелігенції, русифікацію українських міст та знищення пам’яток української культури, довелося відсидіти у в’язниці самому, а раніше - натерпілася і його родина:
«Так сталося, що мене звинуватили в антирадянській діяльності і засудили на 2,5 роки ув’язнення. Весь час на оцих урочистостях я згадую всю свою родину. В мене батько репресований був у Воркуті, слава Богу повернувся, у мене тітка Валентина, розстріляна, у мене дядько Петро зник безвісти – забрали - і сліду немає», – каже чоловік.
Полтавці, серед яких представники влади, громадськість, духовенство та школярі, з квітами траурною ходою підійшли до підніжжя меморіалу з мармурових хрестів, вклонилися та помолилися за душі невинно убієнних земляків.
Про це у нашій ФОТОГАЛЕРЕЇ.
Наталя Очкань
