Бориса Хряпу 81 раз заохочувало керівництво МВС, в тому числі 8 іменними годинниками, першого з яких отримав 1946 року — за боротьбу з бандитизмом.
Народився у Бутенках Кобеляцького району. До початку Другої світової війни закінчив 7 класів, займався стрільбою, виконав нормативи на знак «Ворошиловський стрілець». З початком війни батька забрали на фронт, родина лишилася на окупованій території; сестру Марфу нова влада вивезла на примусові роботи до Німеччини.
При поверненні радянської влади добився, що його у вересні 1943 беруть у піхоту, брав участь у боях за визволення Полтавщини. Служив у батареї 45-мм гармат, як приклад його в одній фронтовій замітці ставила армійська газета «За Вітчизну», загалом підбив 5 танків. Освоїв майстерність снайпера, у вільний час від обов'язків навідника-артилериста вбив 21 нацистського солдата, з них і снайпера — за знайденими паперами виявилося, що останній убив 42 радянських вояків.
Повернувшись додому, довідується, що батько загинув на фронті, і, не бажаючи висіти ярмом і так нужденної родини, умовляє лікаря виписати довідку про придатність до служби,
працює в Кобеляцькому райвідділі міліції, на роботу ходив з паличкою. Того ж року відряджений до Києва, працював постовим міліціонером, пройшов пришвидшені курси, призначений помічником по боротьбі з бандитизмом.
Протягом майже 20 років працював заступником начальника київського кримінального розшуку, пішов на пенсію в листопаді 1983 року. Однак і далі працював як консультант Головного управління МВС в Києві, підрозділ «Сова».
Сценарист Валерій лапікура на основі його пригод написав сценарій для фільму «При загадкових обставинах» — інспектор Олексій Сирота, книжкова серія «Інспектор та кава».
Помер 13 жовтня 2009 року.
Борис Хряпа - заслужений працівник МВС, 1965 — кавалер ордена Червоної Зірки, 1971 — ордена Леніна, ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, нагороджений багатьма медалями, Почесною грамотою Президії ВР СРСР, 1996 — відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя» — пістолетом «Форт-12».
