"Він був людиною миру, а не війни", - так про загиблого
Вадима Мирінця говорить його одногрупник Євгеній Петренк о. Чоловіки навчалися разом
у Полтавському технікумі харчових технологій. Вадим
завжди був надійним, добрим, ніколи не вступав у конфліктні ситуації. Коли мені
сказали, що Вадима нестало, я одразу не повірив, бо навіть не знав, що він в
АТО. Меморіальну
дошку землякові відкрили на будівлі коледжу, де той навчався. Голова громадської організації
"Асоціація учасників та ветеранів АТО Полтавщини" Вадим Ямщиков розповідає: Звернулися
представники закладу, запросили спільно
зробити і встановити меморіальну дошку. Гроші на це виділяли меценати. Вони
залишаються невідомими. Чоловіка
мобілізовували до лав Збройних сил України 4 серпня 2014-го. 20 вересня цього ж
року о пів на п’яту ранку – він загинув від кулі снайпера біля Щастя на
Луганщині. Вадимові Мирінцю було двадцять п’ять. Пам’ятає свого вихованця викладачка
Вікторія Жаголкіна: Коли почули
звістку про Вадима, про його загибель, зразу перед очима. Чесно вам кажу,
навіть одяг пам’ятаю, в якому він ходив. Кожного року ми будемо
згадувати його у день загибелі, будемо згадувати. У музеї у нас є куточок
пам’яті Вадима. Народився і
виріс Вадим у Дейкалівці Зіньківського району. Там і похований. Ушанувати
пам’ять бійця прийшов його одногрупник Валерій Литовка . Як в
кожного чоловіка, мрії були про сім’ю, про все мрії були. Він був
безконфліктний чоловік такий. Добре навчався, добре спілкувались. Він чуйний
був. Вадим Мирінець
служив мінометником у 92-й окремій механізованій бригаді. У травні 2015-го його
посмертно нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
