38 кілометрів
маскувальних сіток для військових сплели полтавські волонтерки за п’ять років.
Їх виготовляють на замовлення бійців та надсилають поштою. Волонтерка Тетяна
Сігіда каже: плести жінки приходять у вільний від роботи час. За її словами,
постійно для роботи потребують матеріалів – тканини. Їх волонтеркам приносять
полтавці та надсилають із інших міст України. Тетяна Сігіда, волонтерка: Це наша робоча кімната, де зазвичай плетуться маскувальні сітки. Наш
підрозділ називається " Хенд-мейд для армії руками небайдужих полтавок ". Тетяна Сігіда, волонтерка: Це зима. Це наша стандартна сітка. Розмір три на п’ять. Раз на
тиждень ми 150, 180, 190 квадратних метрів. Тобто таких десь сіток 10, 12 ми
сплітаємо. Ірина Подпорікова, волонтерка: Ми кожну сітку починаємо з виплітання сердечка. І молитви. Ірина Подпорікова, волонтерка: Отче наш, бережи наших хлопців, дай їм сили, дай їм здоров’я. Захисти їх
від куль. Ірина Подпорікова, волонтерка : Мене сюди покликало моє душевне бажання. Для мене це особистий біль.
Усе, що відбувається. Тому я не можу стояти осторонь. Світлана Вяткіна,
волонтерка: Спочатку закріплюємо край, а потім… Сказати, як це називається? П’яний
черв’ячок. Далі йдемо таким зигзагом, але обов’язково кожне отаке переплетіння
треба захопити. Коли
плетемо сітку, спочатку обговорюється колір. Буває, зранку приходиш, тут висить
інструкція: " Плетемо
степ! ". Тетяна Сігіда, волонтерка : Дуже смішно, коли ми починаємо
з’ясовувати колір. Для хлопців існує колір зимовий і колір літній. Інших
відтінків у них не існує. Коли ми починаємо з’ясовувати колір проталин,
відсоток, то це починається ступор. Тоді ми їм даємо три варіанти: чисто білі
сітки, брудні сітки чи дуже-дуже брудні сітки. Наталія Доля, волонтерка: Спочатку я нічого не знала і все лінійкою ось так виміряла, нарізала. А
тепер уже, звичайно… Добре, коли простирадла, дуже зручно різати. Наталія Доля, волонтерка: Тут шматочки приносять, готовий одяг приносять. Ось жінка за свій
рахунок прислала з іншого міста. І кожен з дому поприносив, що тільки можна. Ксенія Пелячик, волонтерка: Тут наші основні скарби. Це ті тканини, з яких ми плетемо сітки. Вони тут майже відсортовані.
Отут у нас осінь – зелене, пакуночок, жовті. А
там далі лежать вже зимові, тобто білі. Здається, що їх багато, але їх мало.
Нам їх завжди мало. Якщо в когось вдома є якісь непотрібні
простирадла, килимки, покривала, шторки. Все бажано біле, натуральне, міцне.
Але якщо це буде якась сорочка – теж буде чудово. Тетяна Сігіда, волонтерка : Нашому підрозділу вже 5-й рік. Днем заснування вважається 13 вересня
2014 року. На даний момент
сплетено 38 тисяч квадратних метрів сітки. Це такий килимок, якщо взяти ширину один метр, то тридцять вісім
кілометрів у довжину. Ось такий шлях у нас пройдено. За словами Ксенії Пелячик, для військових на фронт, крім маскувальних сіток,
передають в’язані шкарпетки, килимки, із синтепону роблять подушки.
