І тут — кульмінація: з‘являється той, хто вирішує боротися проти зла. Заступник міського голови з питань житлово-комунального господарства Олексій Чепурко йде в контрнаступ — вирішує провести тотальні перевірки, щоб виявити, хто дійсно заслуговує перевозити людей по шість – вісім гривень.
Дія меморандуму з перевізниками, що його підписання ініціювала міська влада, закінчилася першого серпня. Це — свого роду статут, якого повинні були дотримуватися перевізники, щоб тоді отримати бажаний проїзд по п'ять гривень і, якщо гарно будуть поводитися, у майбутньому повернуться до обговорення питання здорожчання проїзду.
Ми вирішили самостійно проаналізувати, в якій мірі дотримано кожного із пунктів:
1. "Розпочати пасажирські перевезення в м. Полтава з 16 травня 2019 р., після прийняття проєкту рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів у пасажирському транспорті м. Полтави», на засіданні профільної постійної депутатської комісії з питань містобудування, архітектури, розвитку міського господарства, транспорту,
розвитку підприємницької діяльності розвитку міста, інвестицій, туризму 15.05.2019".
Цей пункт — виконано. По суті, він був найпростішим та таким, що не потребує будь-яких зусиль зі сторони перевізників, окрім як дати відповідну вказівку водіям. Цей мінімум, щоб отримати проїзд по п'ять гривень, здається, перетворився на максимум.
Тип паче, більшість маршрутів у Полтаві належать одній людині. Отож, особливої консолідації, щоб досягти певних комерційних цілей, як такої й не було.
Вимогу можна перефразувати приблизно так: "ми почнемо працювати, щоб заробляти кошти та виконувати умови договору, що його підписали з міськрадою, коли отримали маршрут, тільки якщо... (далі — необгрунтовані вимоги).
І міська влада дозволила себе шантажувати. Чому — можемо лише припустити.
А ось у Миколаєві (Миколаївська область) на провокації та вимагання відреагували інакше. Ситуація тоді склалася така ж: перевізники заявили про невихід на роботу, якщо тариф не підвищать. Адже, на їхню думку, робота перестала бути рентабельною. Реальних розрахунків, як і у Полтаві, — зась, лише щось на рівні відчуттів.
На це тоді начальник Управління інфраструктури Миколаївської облдержадміністрації заявив: ультиматуми більше не працюють. Тож, він краще попросить вибачення у жителів міста за кількаденний колапс, ніж задовольнить безпідставні вимоги. І, між іншим, нагадав: у більшості перевізників, що працюють у місті, є й маршрути в області. Відповідно, у разі страйку, діятиме в рамках закону — розірве договори та позбавить навіть маршрутів поза містом. Страйкування, чого і варто було очікувати, не було. Тариф, відповідно, не підвищили.
2. "Неухильно дотримуватись правил дорожнього руху під час здійснення міських пасажирських перевезень".
Цей пункт і взагалі смішний, адже меморандум — не є чимось більш значущим, ніж правила дорожнього руху. Виходить, ігнорувати закони водій міг рівно до того моменту, поки не був підписаний меморандум. А тепер за те, що не буде провокувати ДТП, ще й гроші отримуватиме. Цей кейс можна сміливо використовувати для соціальної реклами або на бізнесових заходах: хочеш заробити свій перший мільйон — просто дотримуйся правил дорожнього руху.
Проте,
містяни були б вдячні навіть за це. Але дива не було: за час дії меморандуму сталося чимало ДТП. Наприклад, 10 червня на проспекті Миру. Водій маршрутного таксі раптово почав здавати назад, та в'їхав у Volkswagen, що зупинився позаду нього. Пізніше, за словами очевидців, на місце аварії приїхала власниця маршруту. Але не для того, щоб штрафувати за недотримання пункту меморандуму, а щоб вмовити водія, що постраждав, не телефонувати до поліції. Зрозумівши, що нічого не вийде, вона разом зі своїм працівником просто втекла з місця автопригоди.
14 червня на перехресті вулиць Соборності та Сінної, поблизу обласної адміністрації, зіткнулися автомобіль "Мерседес" та тролейбус. У зворотному напрямку руху зіштовхнувся маршрутний автобус та іномарка.
20 серпня, на перехресті Небесної сотні та Стрітенської, "Рутою" збили 59-річного чоловіка. Той потрапив до реанімації.
Це — лише незначна частина порушень, про які стало відомо громадськості. Насправді ж їх більше. Так, згідно з інформацією прес-служби Управління патрульної поліції, за цей період сталася 21 ДТП, 12 з яких — з потерпілими,
дві особи загинули, 20 — травмовані.
То чи змінив щось меморандум?
3. "Встановити на свої транспортні засоби GPS-модулі для можливості відстеження руху громадського транспорту".
Наразі GPS-модулі є лише в транспортних засобах деяких перевізників. Дехто ж просто проігнорував пункт, не лише залишивши за собою маршрут, але й отримавши бажані п'ять гривень.
4. "Транспортний засіб повинен бути справним, мати відповідні результати та висновки технічного огляду, не нести видимої та прихованої загрози життю і здоров'ю пасажирів".
Підтасувати технічний огляд — не проблема. Як показує практика, перевірку транспортні засоби проходять гуртом. І це не про те, що вони щоранку свідомо стають у чергу до автомеханіка. А про те, що фізична присутність автівки на станції техобслуговування не є обов'язковою. Водії просто делегують відповідальну особу, що бере папірці для всіх. Ще частіше так вчиняють з медичним оглядом водіїв, що також має відбуватися перед виходом на маршрут.
Так, у лютому 2018 року у кабіні маршрутного таксі патрульні знайшли порожні (без дати, але з підписом та печаткою)
шляхові листи про проходження обов'язкових передрейсових оглядів. Хай це і відбулося до підписання меморандуму, та хіба є гарантії того, що домовленості з міськрадою щось змінили?
Як наслідок таких шахрайств — автобуси та маршрутки гублять дорогою колеса, у них не зачиняються двері, відмовляють гальма чи вони починають горіти.
5. "Транспортний засіб, який здійснює пасажирські перевезення на території м. Полтави повинен курсувати згідно з затвердженими у встановленому законом порядку графіком руху та картою маршруту".
Громадський транспорт за графіком? Ні, не чули. Люди все ще подовгу чекають автобуси чи маршрутки. Графіка руху, навіть якщо він є, у вільному доступі немає. Щоб спростити життя полтавцям, можна бодай на зупинках розмістити інформівки.
6. "Транспортний засіб має відповідати нормам санітарної безпеки, утримуватись і експлуатуватись у чистому вигляді. Усі транспортні засоби, які не відповідають цим вимогам, мають бути приведені у належний санітарний стан протягом тижня з моменту підписання Меморандуму, а у разі неможливості це зробити транспортний засіб повинен бути замінений на аналогічний,
який відповідає санітарним вимогам".
Маршрутні транспортні засоби навряд чи стали чистішими. Незрозуміло і те, як протягом часу дії меморандуму влада контролювала дотримання цього пункту. Адже пасажири все ще нарікають на чистоту салонів.
7. Водій транспортного засобу не може користуватися мобільним телефоном чи курити, під час руху транспортного засобу на маршруті. Перелік правил і норм поведінки водіїв, що здійснюють перевезення в громадському транспорті, затверджений вимогами чинного законодавства.
Можливо, ще й за проїзд тепер водії не беруть, а оплачують кондуктора? Це — особиста відповідальність кожного окремого водія. Контролювати на рівні міста — неможливо. Отож, включили цей пункт, імовірно, через запит жителів та численні скарги на поведінку водіїв, що їх тоді отримували компетентні відділи міськради.
8. "Водію заборонено використовувати в транспортному засобі аудіо продукцію, яка дискредитує державу — Україну, місто — Полтаву, чи пропагандує ідеали агресора, використовувати в ефірі «блатний» жаргон, шансон".
Перелаштовуватися на інші радіочастоти водії також не ринули.
Контроль дотримання цього пункту — спірне питання. Хіба що пасажирів настільки обурить Григорій Лепс у салоні, що вони звернуться до поліції зі скаргою.
9. "Водій та кондуктор транспортного засобу повинні мати охайний зовнішній вигляд".
10. "Водій та кондуктор транспортного засобу зобов’язані бути привітними та ввічливими до кожного пасажира".
Ну, ці пункти — точно заради кількості. По-перше, хто з владних структур має компетенцію визначати рівень охайності кондуктора чи водія? По-друге, чи була бодай одна перевірка? А штрафувати за що? За ненакрохмалений комірець? Крім того, полтавці запевняють: тут нічого не змінилося.
Цікаво, що меморандум регламентує навіть зовнішній вигляд водія, тоді як не зобов'язує перевізників провести експертизи, щоб визначити собівартість проїзду у громадському транспорті та, відповідно, аргументувати ту чи іншу ціну. Чому це оминули увагою, тоді як про музику в салоні подумали?
Здається, як і пункт вище, його додали виключно через скарги обурених полтавців, яких виганяли з транспорту, відмовляли у пільговому проїзді, погрожували чи навіть били.
Отож, щоб не бути голослівними, надаємо відгуки вдячних полтавців, що все ж гідно оцінили сервіс та турботу влади:
А тепер — загалом. Щоб унеможливити будь-які претензії щодо невиконання пунктів меморандуму, дрібним шрифтом дописали: "Будь-які розбіжності між Сторонами щодо тлумачення цього Меморандуму будуть вирішуватися Сторонами мирно, у рамках консультацій та чинного законодавства". Мовляв, підпишімо, а пізніше — домовимося.
І ще: "Кожна зі Сторін самостійно несе витрати по реалізації цього Меморандуму, якщо про інше не буде домовлено додатково". Виникає питання: а що, міська влада була готова ще й доплачувати, щоб пункти виконували?
Зрозуміло, що це — формальність, щоб питання двічі не задавали. Проте сам меморандум є не менш формальним. Він — задля того, щоб показати, що міська влада все ж зверху, що вона здатна контролювати перевізників. Та чи так це насправді? Хто диктує правила? Хто кому платить та яка ціна питання?
Про кулуарні домовленості та окремі пункти, що не ввійшли до офіційного варіанту, можна лише здогадуватися. Виходить, змін полтавці так і не дочекалися.
Тоді як влада, переслідуючи власні інтереси, використала громадський транспорт (що десь на останніх сходинках піраміди Маслоу) задля піару та формування образу чиновника, що переймається проблемами міста. Адже влада була готова терпіти безкінечні суди, аби лише полтавці платили менше.
Як результат: трохи поїздили по чотири, пять днів походили пішки, після чого знову повернулися до пяти. Здається, щось пішло не так. Чи, може, від самого початку все повинно було бути саме так?
Після підписання меморандуму секретар міської ради Олександр Шамота заявив:
"Я вважаю, що це — добрий крок: щоб вони зрозуміли, що як раніше — не буде. СДП пішло на поступки, бо ми повинні були розблокувати складну ситуацію. Перевізники також пішли на поступки. З самого початку перевізники хотіли 6 – 8 грн, натомість вони отримали 5 грн".
Як бачимо, фігурують "6 – 8" гривень та "5". Ей, а про чотири всі забули? Формулювання штибу "ми повинні були розблокувати складну ситуацію" ніби заперечують участь влади у формуванні цієї самої складної ситуації. Мінімально змінити текст — можна використовувати його як промову Людини Павука,
коли він вчергове врятував місто від зла.
Ну а фраза "Я вважаю, що це — добрий крок: щоб вони зрозуміли, що як раніше — не буде" взагалі тепер викликає нервовий сміх у тих, хто розуміє: як раніше — точно не буде, адже стало гірше.
Тепер слово взяв Олексій Чепурко:
“Є пропозиція: із завтрашнього дня я матиму графіки перевірок наших перевізників. Є намір переглянути усі маршрути: ви сідаєте, берете камеру, дивитися на водія, на пасажирів, що там відбувається, які сидіння і так далі. Тиждень – півтора — ми пропустимо всіх перевізників. Бо вони вже збираються із пропозиціями збільшити вартість проїзду... Є перевізники, які дотримуються умов меморандуму, а є такі, які не виконують ці умови”.
Незрозуміло, чи перевіряли громадський транспорт протягом дії меморандуму. Вирішувати та покращувати взялися лише тоді, коли назріла загроза чергового страйку. Це очевидно, адже переможець отримає свій лавровий вінець та плюс до рейтингу. Та про які ще кулуарні домовленості можна здогадуватися?
А що отримають жителі міста? Працюємо за тим же сценарієм: поїздили по п’ять, походили пішки, звикаємо до восьми? І знову: чому важливість адекватних розрахунків всі ігнорують або ж говорять про них побіжно?
Громадськість не повинна страждати від невдалих спроб влади підвищувати рейтинги та сформувати образи турботливих керманичів. Залишається лише сподіватися, що раптом не вирішать знизити вартість хлібу.
Іван Задорожний
