Миргородському музею Давида Гурамішвілі виповнилося 53 роки

Новини Полтавщини

12 травня 1969 року Миргородський літературно-меморіальний музей Давида Гурамішвілі вперше відчинив двері для відвідувачів.
Минуле і сучасність музею, його активне, творче культурно-мистецьке життя відтворюють світлини, представлені сьогодні в експозиції «Історія музею Давида Гурамішвілі у фотографіях», яка напередодні пам’ятної дати відкрилася у виставковій залі.

Музей грузинського поета на українській землі – унікальне явище в культурному просторі нашої країни. В експозиційних залах та фондах музею зосереджені матеріали про життя і творчість грузинського поета 18 ст., класика грузинської літератури Давида Гурамішвілі, про сучасні йому Грузію й Україну, а також про українсько-грузинські культурно-мистецькі зв'язки 18 - 21 ст.
Створення музею стало можливим завдяки праці ряду науковців, які зробили все можливе, щоб встановити місце поховання відомого грузинського поета, дослідити його життєвий і творчий шлях. Ще 1837 році французький історик Марій Броссе, дослідник грузинської середньовічної літератури, повідомляв про свої пошуки могили автора "Давитіані". Ілля Чавчавадзе, Акакій Церетелі, Сопром Мгалоблішвілі також намагалися знайти могилу поета, проте марно. В 30-і рр. 20 ст. до пошуків долучилися українські письменники. Павло Тичина, працюючи над симфонією "Сковорода", зацікавився життям і творчістю Давида Гурамішвілі і накреслив, за його ж словами, "першу грубу схему до біографії, якої ніде нема". У 1929 році Павло Тичина разом з П.Панчем відвідав Миргород, однак, отримати додаткових відомостей про Гурамішвілі так і не вдалося. Павло Тичина заохотив літературознавця Дмитра Косарика розшукати місце поховання поета. Дмитру Косарикові після копіткої праці в Полтавському державному архіві пощастило знайти три ревізькі сказки (переписні листи з реєстру населення), з яких стало відомо, що Давид Гурамішвілі постійно проживав у Миргороді, батька його звали Георгієм, а дружину Тетяною Василівною.

Продовживши пошук в архівах міста Лубен, Дмитро Косарик у одному з томів книг Успінської соборної церкви м. Миргорода знайшов запис про те, що Давид Гурамішвілі помер 21 липня (1 серпня за н. ст.) 1792 р. Перечитавши записи ще за два роки, він знайшов реєстрацію смерті дружини поета. Дмитро Косарик свідчив: "Уперше могилу мені показав 64-річний Борис Хомич Гавриш, кладовищенський сторож у липні 1940 р., потім у серпні 1946 р. її підтвердив А.І.Маляр та 12 жителів Миргорода. 16.02.1948 р. на підставі документів і свідчень громадян Миргорода комісія СРПУ та Миргородської міськради актом ствердила місце поховання". В кінці липня 1948 р. біля могили Давида Гурамішвілі побувала перша грузинська делегація в складі письменників Ш.Дадіані, Л. Асатіані та професора О. Барамідзе. 30 липня з цієї нагоди на Всіхсвятському цвинтарі відбувся багатолюдний мітинг. 7 серпня 1949 р. до Миргорода прибули інші грузинські літератори: С. Шаншіашвілі, К.Каладзе, М.Мревлішвілі, Б. Жгенті, а також автори надгробного пам'ятника Давидові Гурамішвілі, встановленого цього ж року, архітектори Ш.Чедія та К.Джанашія, скульптор Я.Ражба. Делегацію діячів української культури, до якої входили П.Тичина, Д.Косарик, С.Скляренко, П.Панч, А.Штогаренко та інші, очолив Микола Бажан - перекладач творів Гурамішвілі українською мовою. Відбувся мітинг, учасниками якого стали близько 20 тисяч миргородців та гостей міста. Вперше в перекладі М.П.Бажана уривок з "Давитіані" прозвучав українською мовою.
Ще в 1948 р. М.Бажан взявся за переклад всієї "Давитіані". Проте поет не заспокоївся виданням поеми, а наполегливо домагався втілення ідеї про відкриття музею класикові грузинської літератури у Миргороді. "Нічого серйозного поки свого не роблю. Турбуюся про музей Гурамішвілі...", - писав Микола Бажан 30 березня 1969 р. Павлові Антокольському. Наполеглива праця М.Бажана дала результати: у Миргороді розпочалося створення літературно-меморіального музею Давида Гурамішвілі - філіалу Полтавського краєзнавчого музею та спорудження пам'ятника поетові поблизу музею. Над організацією музею у Миргороді розпочав роботу мовознавець, етнограф, фольклорист та краєзнавець Іван Іванович Гурин, який став першим директором закладу на громадських засадах (1968-1969 рр.). Для допомоги у створенні музею Д.Гурамішвілі Полтавським обласним відділом культури було призначено Анатолія Трохимовича Залашка - директора Полтавського музею І.П.Котляревського, працівника з багаторічним досвідом роботи. І. Гурин та А. Залашко працювали над організацією музею близько двох років: доводилося дбати і про господарчі потреби новостворюваного закладу, і про збір експонатів для нього.
Відкриттю музею передували численні поїздки його організаторів до Києва та Полтави, під час яких вони відвідали ряд офіційних установ, музеїв, постачальницьких організацій. Проте найбільш плідною виявилася поїздка І.Гурина та А.Залашка у липні 1968 р. до Тбілісі. У особистому архіві І.Гурина зберігся звіт про цю поїздку. Протягом десяти днів перебування у столиці Грузії організатори музею відвідали Міністерство культури Грузії, Державний музей Грузії ім. С.Н.Джанашія, Тбіліський історико-етнографічний музей, Музей народної творчості, Державний літературний музей Грузії ім. академіка Г.Леонідзе, Інститут рукописів Академії Наук, Центральну публічну бібліотеку та інші установи, де відібрали понад 70 експонатів для музею Д.Гурамішвілі. Експонати для новостворюваного миргородського музею також надали Київський державний музей українського мистецтва, Державний музей Тараса Шевченка, Харківський музей прикладного мистецтва, Полтавський та Миргородський краєзнавчі музеї. І.Гуриним було організовано листування з видавництвами "Наукова думка", "Дніпро", редакціями газет "Літературна Україна", "3оря Полтавщини" та журналу "Україна" з метою отримання матеріалів про Давида Гурамішвілі та українсько-грузинські літературно-мистецькі взаємини.
У березні 1969 р. першим офіційним директором музею було призначено Олеся Степановича Юренка - поета, керівника Полтавської філії Спілки письменників України, який у зв'язку з призначенням на нову посаду переїхав до Миргорода на постійне проживання. 7 травня 1969 р. було складено акт прийому експозиції новоствореного Миргородського літературно-меморіального музею Давида Гурамішвілі, в основу якої ліг тематико-експозиційний план, створений А.Залашком і доопрацьований І.Гуриним.

Музей Давида Гурамішвілі та пам'ятник поетові, авторами якого стали київські скульптори А. Німенко, М. Обезюк, та архітектор В. Жигулін, було урочисто відкрито 12 травня 1969 р. Ця подія відбулася в рамках Декади грузинської літератури в Україні (10 - 20 травня 1969р.). Миргород відвідали делегації відомих українських та грузинських літераторів, серед яких О.Гончар, М. Бажан, Ю. Збанацький, Д. Косарик, Д. Павличко, Г.Абашидзе, М.Бараташвілі, К.Каладзе, Н.Гурешідзе, К. Лордкіпанідзе, Й. Нонешвілі, директор Інституту історії грузинської літератури АН Грузії академік Олександр Барамідзе та ін.
Делегації у складі офіційних осіб, громадських діячів, літераторів прибули до Миргорода, де відбулося урочисте відкриття літературно-меморіального музею Д.Гурамішвілі та пам'ятника поетові поблизу музею. На відкритті були присутніми тисячі жителів міста та району.
Столицею дружби України та Грузії назвав Миргород український письменник Олесь Гончар. До підніжжя пам'ятника класикові грузинської літератури лягли сотні вінків і букетів квітів. Літературно-меморіальний музей Давида Гурамішвілі гостинно відчинив двері для перших відвідувачів.
Фото: музей Давида Гурамішвілі