Були веселими, відповідальними та поважали інших. Так про вісьмох воїнів згадують їхні рідні та знайомі. Із бійцями, які загинули на війні з Росією, 18 травня попрощалися у Полтаві. Поховали їх у населених пунктах, де вони жили. Це, зокрема, у Терешківській, Зіньківській та Гадяцькій громадах, повідомив Суспільному заступник обласного військового комісара Едуард Бородай.
Біля Свято-Успенського собору у Полтаві – вісім трун із загиблими на війні бійцями. Наймолодшому з них – солдату Віталію Карасю було 25 років.
"Він недавно одружився, він так хотів жити, він обіцяв нам повернутися, ми віримо, що він до нас повернеться. З перших днів він на передовій був, він у нас військовий. Ми віримо, що він загинув не дарма, він загину за всіх нас, за всю Україну", – каже мама Віталія Карася Інна Казанцева.
Віталій та ще четверо військових загинули 25 квітня під час обстрілу поблизу села Шебелинка на Харківщині. Це солдати Денис Палій, Олександр Куриленко, Анатолій Дергай та старший солдат Юрій Химич.
"Юра завжди був дуже веселий, дуже грайливий, відповідальний, він дуже любив свою родину.
У нього був автомобіль, у нас тоді ще не було, він завжди привозив передачі від мами, бо мама теж живе поряд. З перших днів війни він сказав, що не буде ховатися по підвалах і пішов боронити добровольцем пішов боронити нашу Батьківщину", – говорить сусідка Юрія Химича Юлія Приходько.
Серед загиблих і молодший сержант Владислав Шляховий. Він загинув 14 травня у селищі Борівське на Луганщині.
" Із першого до дев’ятого класу ми з ним навчалися. Завжди ми з ним жартували, бігали. У п’ятому класі, я пам’ятаю, на 1 травня він кульбабу, пам’ятаю, нарвав. У нас ще навіть фотографія є, як він із кульбабкою стоїть. От вчора передивлялася. Не віриться", – говорить однокласниця Владислава Шляхового Марина Цигипа.
Іще двоє бійців – старший сержант Валерій Дворядкін та молодший сержант Максим Фесенко полягли 15 травня неподалік Гуляйполя у Запорізькій області. Попрощатися із останнім прийшов його друг.
"Хороший друг. Разом працювали. на роботі просто. Більше за пів року не працюємо, але постійно з ним на зв’язку, постійно спілкувались, розмовляли з ним. Він в АТО до цього служив чотири роки, його просто призвали. Місяців два там він уже воював", – каже друг Максима Фесенка Андрій Глушко.
Поховали бійців у населених пунктах, де вони проживали.
