Сьогодні у Свято-Успенському соборі полтавці попрощалися із Юрієм Малишем — молодшим сержантом 25-ї окремої Січеславської повітряно-десантної бригади ЗСУ. — Що ми можемо зробити? Війна забрала таке молоде життя. У Полтаві попрощалися іще з одним захисником України. Він героїчно загинув, захищаючи свою Батьківщину на війні. В останню путь провели молодшого сержанта 25-ї окремої Січеславської повітряно-десантної бригади ЗСУ 24-річного Юрія Малиша. Він помер 30 вересня від осколкових поранень в Харківському шпиталі. — Навертаються на серце сльози і навіть важко говорити, тому що ти розумієш, що це страшна трагедія для всіх полтавців, а особливо страшна трагедія для близьких. Рідні загиблого розповідають: після закінчення школи, Юрій вступив до Полтавського військового коледжу. Там і підписав контракт на проходження служби на 5 років. Цієї осені він мав закінчитися, говорить сестра померлого Анна. Анна Малиш, сестра загиблого: Вони щороку їздили в Донецькому напрямку. І він в серпні минулого року він поїхав. І за цей час лише раз додому приїжджав. Один раз на три дні.
Він не хотів нас засмучувати, того і не казав, де він. Ми там, там. Де вони переїдуть, він не скаже. І мамі теж нічого не казав, щоб мама не засмучувалася. Казав: все добре, а потім не вийшов на зв’язок і все. Згадує загиблого героя і завідуюча філії школи, де навчався Юрій, Тамара Ячменник. Каже: у пам’яті односельців він назавжди залишиться, як усміхнений і доброзичливий юнак, який завжди усім допомагав. Тамара Ячменник, завідуюча філії школи, де навчався загиблий: Мабуть, ота доброта, яка була у нього і змусила його вибрати таку нелегку професію військового. Щоб допомагати своїй Батьківщині. А потім, із початком повномасштабного вторгнення, захищав нас із вами. Юрі ще жити довго, ростити діток, радувати маму свою, сестричку, але отаке горе. Поховали загиблого бійця в селі Лучки Решетилівської громади, звідки він родом.
