Не зміг сидіти за кордоном, коли в країні війна. Це слова полтавця Валерія Жиденка, полеглого героя, з яким сьогодні прощалися у Свято-Успенському соборі. На панахиду віддати честь воїну прийшли рідні, близькі та друзі. Не висихають сльози у матерів та дітей. Полтава знову прощається із полеглим на війні героєм. У Свято-Успенському кафедральному соборі в останню путь проводжають солдата Валерія Жиденка. Валерію було всього 27. У серпні минулого року його призвали на військову службу до окремої бригади морської піхоти імені Михайла Білинського. Олег Крупко, колега по роботі загиблого Валерія Жиденка: Дуже класний хлопець, я вам так скажу. Відповідальний був. З найперших днів знаю (це ми вже з ним не працювали), він рвався туди, щоб захищати Батьківщину. Тільки влітку пройшов курси. А потім зв’язок обірвався і не виходило в нас спілкуватися. Воював Валерій Жиденко на посаді такелажника евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону. Виявивши стійкість і мужність при виконанні бойового завдання, загинув 7 лютого. Сталося це в результаті обстрілу поблизу населеного пункту Опитне,
що на Донеччині. Протоієрей Сергій Висланько, клірик Свято-Успенського кафедрального собору: Не стояли б ми сьогодні в цьому храмі, і не була би такою, як є зараз наша Полтавщина, якби не було Героїв. Якби не було мужніх захисників, таких, як наш Валерій. Які не сховалися, не втекли за кордон, а пішли на передову. У Валерія залишилися батьки, син та наречена. Пропозицію одружитися хлопець зробив їй у січні цього року. Та одягти обручки не судилося. Оксана Мортиненко, мама товариша загиблого Валерія Жиденка: Мій син навчався з ним в школі. Він був гарним товаришем. Гарним сином і дійсно відданим своїй Батьківщині. Дуже гарна була людина. Він був за кордоном, та повернувся звідти. Сказав: я не можу там сидіти, поки хлопці тут. Поховали бійця на Затуринському кладовищі під Полтавою.
