Старший сержант Олександр Тихоненко загинув 20 січня 2023 року поблизу села Благодатне, що на Донеччині. У складі евакуаційного екіпажу Олександр їхав забирати своїх поранених та загиблих побратимів. Але росіяни влучили по евакуаційній техніці із ПТУРа. Майже три місяці родина Тихоненків чекала на результати ДНК-аналізу. І нарешті Саша знайде спокій на рідній землі. Олександр Тихоненко народився 10 вересня 1991 року селі Броварки. У шість років пішов до першого класу Броварківської школи. Після того як школа у селі закрилася школа навчання продовжив у Гадяцькій школі-інтернаті. Після 9 класу вступив до Лохвицького медичного училища, після закінчення якого продовжив здобувати медичний фах у Київському національному медичному університеті імені Богомольця. Олександр ТихоненкоАвтор: з особистого архіву Надії Тихоненко Саша міг стати лікарем у цивільному житті, але у 2015 році його навчання перервала війна на Сході України із росіянами, або станом на той рік — антитерористична операція. Хлопець пішов на фронт добровольцем. – Я дуже тоді хвилювалася, а він каже:
"Мама, заспокойся, я можу йти по Києву, мені на голову впаде цеглина. Якщо у мене така доля, я там загину, – пригадує мама воїна Надія Тихоненко. Олександр Тихоненко пішов на фронт у розпал АТО. Січень-лютий 2015 року — це бої за Дебальцеве. Про той період сам Саша мало розповідав своїм рідним. Але побратими іноді розкривали "військові" таємниці. Гадячани прийшли на живий коридор, щоб попрощатися з Олександром ТихоненкомАвтор: Анжела Король – Приїхав його водій. Розповідає, що вони із Сашею їздили по дорозі, яка прострілювалася. Командир дав наказ нікуди не їхати. Але вони поїхали. Забирали загиблих і поранених. Авто мало увесь час рухатися. Щойно зупиняється — стає мішенню. Саші доводилося на ходу людей заштовхувати у салон авто. Якби Саша був живий, він врятував би ще багатьох людей, – говорить пані Надія. Після Дебальцевого хлопець дослужував за контрактом, повернувся додому, працював у різних організаціях, а потім у 2021 році знову підписав контракт. Мамі говорив, що він бачить себе лише в армії, бо там він потрібен іншим. Олександр ТихоненкоАвтор: з особистого архіву Надії Тихоненко У січні 2022 року Олександр Тихоненко знову підписує контракт — тепер зі 116-ю бригадою Сил територіальної оборони (Полтавщина)
та служить фельдшером медичного пункту 146 батальйону. Олександр Тихоненко був складі групи, яка звільняла окуповану росіянами Гадяччину у лютому-березні 2022 року. Пані Надія говорить, що у ті страшні дні саме його спокій і упевненість підтримували родину: – 24 лютого він телефонував, сказав нам їхати у село, сказав нам спуститися на кілька годин в погріб, можливо, працюватиме авіація, і якщо буде чути вибухи, щоб не боялися, бо це свої й все нормально. А потім частіше писав: "Я поруч, але приїхати не можу". Він був таким спокійним, що здавалося ми вже перемогли. Побратим Олександра Віталій розповідає, що того дня Олександр не лише їхав забирати поранених і загиблих, а й виконував важливе бойове завдання — екіпаж евакуаційного МТЛБ мав прокласти маршрут, по якому мав заходити батальйон. Автор: Надія Страшко – Коли я прийшла у батальйон і познайомилася із Сашею, він став для мене уособленням величного воїна, який захищає свою країну. Коли ми поїхали на бойове завдання під Соледар, він був єдиним медиком з усього підрозділу, який мав бойовий досвід. У ніч перед евакуацією поранених ми не спали,
бо у нас не було транспорту. І Саша тоді ходив сам не свій. І ми так раділи, що приїхала та клята МТЛБшка, на якій він поїхав у свою останню путь. Він нікому не дозволив їхати із ним, взяв лише водія, – пригадує парамедикиня Катерина, яка служила разом з Олександром у підрозділі. За словами мами воїна, Саша був добрим, щирим і відкритим. Йому не важливі були матеріальні цінності, а на першому місці завжди було людське життя. Автор: Надія Страшко Востаннє родина бачилася із ним, коли Саша приїхав на похорон батька — у грудні 2022 року. На сорок днів не планував їхати. Пообіцяв, що приїде навесні. Навесні Тихоненки й вся Гадяччина прощалася із Сашею. Він дотримав свого слова. У воїна залишилася мама, сестра, племінниця й бабуся. Олександр Тихоненко нагороджений відзнакою Православної церкви України "За жертовність і любов до України", відзнакою Президента "За участь в антитерористичній операції", медаллю "Захиснику батьківщини", нагрудним знаком "Учасник АТО" (нагорода Генерального штабу Збройних сил України) та медаллю "Доброволець". Був товариський і відповідальний: у Гадячі попрощалися із Артуром Дрючевським На війні загинув гадячанин Юрій Гладиш
