15 травня у кременчуцькому Міському палаці культурі Український театр ім. Михайла Булгакова показав виставу у 2-х діях «Собаче серце». Постановка за сатирико-фантастичною повістю суперечливого в українських реаліях Михайла Булгакова відбувалася українською мовою. Після перегляду головним посмаком залишилася думка про те, що минуло вже 100 років, проте нічого не змінилося — сучасні більшовики так само роблять революції, відбирають житло у клятих імперіалістів і крадуть галоші. Вистава почалася без запізнення. Перед напівпорожньою глядацькою залою з'являлися Шарик, професор Преображенський, доктор Борменталь, покоївка професора Зінаїда Прокопівна Буніна та швейцар «Калабухівського будинку» Федір, а також одна жінка, перевдягнута в чоловіка, і двоє з револьверами — В'яземська, Швондєр і Піструхін. Було багато соромицьких моментів і натяків, а персонажі багато вживали алкоголь. Швондєру навіть сказали, куди саме йти за русскім воєнним кораблем. «Fortuna non penis, in manus non recipe» Було кілька вкраплень української сучасності на кшталт «двох-трьох тижнів»,
але звісно лунали й улюблені завсідниками театрів вислови з «Собачого серця»: Ласкою. Тільки ласкою. А вони думають терор їм допоможе. Їсти треба вміти. Треба знати що, коли, з ким, і про що говорити. І не читайте радянських газет. Розруха не в клозетах, а в головах. Абрвалг. Згинь, гнида. Собака. Спати на кухні, це фу. Фу. Поради космічного масштабу та космічної тупості. Взяти й поділити. Ніколи не йдіть на злочин. Проти кого б він не був направлений. Доживіть до старості з чистими руками. Вміти говорити — не значить бути людиною. Зверху сніг, знизу туман і пара, світлові ефекти та декорації залишили приємне враження. Але дві повітряні тривоги псували настрій. Після них до зали поверталося все менше людей. А закінчилася вистава вже о 21 годині. Провели акторів кременчужани оплесками та квітами. Читайте також: Відрізана голова та огидні жовті квіти: у Кременчуці показали «Майстра та Маргариту»
