В перший день, коли містом рухався траурний кортеж, були нарікання, що рівняни не зреагували на нього достойно. З одного боку - були випадки, коли люди дійсно чули сирени, але навіть не припиняли рух. Частина взагалі не знали, як діяти в таких ситуаціях, коли містом рухається траурний кортеж.Далі - рівнянам почали все більше пояснювати та розповідати про те, як правильно поводитися, коли ви бачите кортеж "На Щиті". Люди почали створювати живий коридор, виходити на вулиці, брати з собою прапори та приклоняти коліна.
Як варіант і якщо у вас є бажання - можна прикласти руку до серця та схилитися в молитві — вшановуючи наших загиблих Героїв. Водіям же варто пригальмувати, прийняти праворуч і зупинитися та разом з пасажирами вийти з авто чи громадського транспорту. Також схилити голову, вшанувавши Героїв.
Для кращої поінфомованості та для того, щоб знати точний час проїзду кортежу навіть створили телеграм-канал, в якому повідомляють про те, в який час буде рухатися кортеж. А також у випадку змін - їх можна відслідковувати максимально оперативно.
Долучитися до телеграм-каналу "На Щиті" можете і ви - https:
//t.me/nachitirivne
Своїми думками щодо важливості хвилини мовчання та супроводу "На Щиті" ділиться волонтер Максим Вавринюк:
Що мають робити жителі в цю хвилину?! Хто по дорозі стояти на колінах, хто вдома - стояти біля вікна, а водії, які бачать авто "На Щиті" - зупинитися в стороні, вийти з авто схилитися і відати шану.
Місто має завмерти, бо це той воїн, який заплатив життям за ваш ще один мирний день. Остання хвилина захисника - це сміливість, мужність і навіть коли залишилася хвилина, він готовий подивитися в очі смерті закриваючи кожного з вас, ваше місто, ваші сім'ї, ваші розваги, відпочинки, і всі інші справи!
Якби його запитали, чи відав би він знову цю хвилину за Україну -він би сказав так, а йому тільки двадцять - він життя не бачив.
Саме ця хвилина пам'яті - це біль України, біль і сльози дитини, смуток рідних і рана коханої дружини. Вони свої хвилини відали вам і ви можете йти за ручки, кохати, радіти, знаючи що ваш чоловік прийде з роботи, син приїде до батьків на авто, а татко з порога обійме свою рідню дитину... Бо кожного дня такі сім'ї, захисники дарують вам дорогі мої ці хвилини і вона не одна.
Просто здалека видно перемоги, ви не бачите рани, піт, пил, біль, ви не бачите хлопців без ніг рук. А їм тільки 22,23 в них в голові платини, а ще вони інваліди першої групи, інші з милицями, візками на все життя і ці герої скручені руки ноги вони подарували вам ці хвилини щастя, а в замін, щоб ви вшанували, цінували і достойно проводжали тих хто оплатив це просто для вас хвилини.
Запитайте дитини, що би вона відала щоб,отримати ці хвилини поруч з татком якого немає і не буде, бо гідний його вчинок подарував вам хвилини забравши їх в дитини! Тому хвилина - це повага, це шана, це пам'ять, це тягар, сльози, які знає тільки їх подушка, це прірва, зупинка, спогади, мовчання, темнота, в якій не видно світла, це хвилина часу.
Для нашої країни втрата кожного героя - це трагедія. Це зовсім не ранське розуміння "вантаж 200", як це раніше зазначали. Нині - це повернення наших Героїв "На Щиті", які віддали життя за кожного з нас і найменше, що ми можемо зробити - гідно провести їх в останню земну дорогу.
Вічна шана та слава Героям, які повертаються додому «НА ЩИТІ»
