Сестри загиблого воїна Володимира Трохимчука написали вірш для люблячого брата та найкращого сина.
Як трапилось і досі не збагну,
Це важко всій родині зрозуміти,
Як, братику, покинув ти сім’ю,
Чому був змушений так рано відлетіти?
Ти так любив життя на цій землі,
Ти цінував все те, що тільки маєш,
Та вкрали твою душу журавлі
Ти лиш у сні тепер додому прилітаєш!
Добрішого від тебе не знайти,
Ти поспішав до всіх на допомогу,
Й тепер родиною ми змушені прийти,
Щоб провести тебе у вічності дорогу!
Ти віддано країну боронив,
Карпатську Січ ти прославляв боями,
Грудьми своїми нас від куль закрив,
І полетів у слід за журавлями!
Наш добрий, дивовижний брат,
Тобі б ще сотню років жити,
Та не повернемось у часі ми назад,
Аби від ворога тебе закрити!..
Ти в пам’яті лишився назавжди,
Навічно поселився в нашім серці,
І слів сьогодні влучних не знайти,
Бо груди зараз випікає перцем!..