На парадному фасаді Плосківського ліцею відкрили меморіальну дошку полеглому воїну Збройних сил України (ЗСУ), випускнику згаданого закладу освіти Володимиру Киричуку Під час пам’ятного скорботного заходу з нагоди події священики освятили пам’ятний знак, присутні згадували свого односельця, молилися за упокій його душі в Царстві Небеснім, дякували ініціатору встановлення меморіалу.
Скорботну пам’ятну подію провели в неділю, 3 грудня, передає кореспондент Район. Острог.
Незважаючи на морозну, сніжну, вітряну погоду, свідками події стали більше ста жителів села та його гостей. Встановлена меморіальна дошка, на фасаді ліцею, на жаль, вже третя, яка нагадуватиме учням, педагогам і всім мешканцям села, його гостям про великі втрати України в теперішній війні, батьківське горе. Перша присвячена воїну антитерористичної операції Петру Драчуку друга – капітану поліції загиблому в російсько-українській війні Тарасу Мельнику
Розпочали захід його ведучі, учні Плосківського ліцею Дарина Прокопчук і Роман Антонюк Вони говорили про нетлінну, вічну, гірку пам’ять, яка ніколи не згасне.
Присутнім нагадали, що 23-річний Володимир Киричук загинув 1 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорка Херсонської області. Родом Герой із сусідньої Бубнівки того ж старостату, але навчався в Плоскому. Там, на сільському цвинтарі він упокоївся вічним сном.
Звучав Гімн України. Право відкрити меморіальну дошку було надано мамі полеглого Героя Наталії Володимирівні та його сестрі Юлії Ломтатідзе Вони, не стримуючи сліз, зняли з пам’ятного знаку синьо-жовтий стяг. Освятив меморіал священник місцевої церкви Назар Ніколайчук Разом із ним молився церковний хор та всі присутні.
«Ми говоримо, що Герої не помирають. Але вони помирають. І про це знає материнське серце, котре палає від болю і від горя. І материнські сльози не стихають ні через рік, ні через два. Герої живуть до того часу поки ми їх пам’ятаємо. Пам’ятаємо той подвиг, який вони звершили. І маємо пам’ятати заради кого такі воїни, як Герой Володимир в 23 роки віддав своє життя. Своїм життям він показав приклад проповіді зі Святого Євангелія. Там ми зустрічаємо слова «Немає більшої любові,
хто душу свою покладе за близьких та рідних своїх». Так зробив Герой України, воїн Володимир. Він віддав найдорожче – своє життя заради своєї сім’ї – мами, сестри, заради нашої громади, щоб ворог не прийшов на нашу землю. Герой віддав своє життя в боротьбі проти безжалісного, безбожного російського імперіалістичного агресора. Він не жаліє нікого і нічого. Герой поліг, щоби ми тут, у частині Західної України могли жити вільно. Щоб ми могли тут розмовляти рідною українською мовою. Могли молитися рідною мовою – українською. Могли працювати кожен на своїх місцях заради перемоги», – сказав на початку проповіді протоієрей Назар Ніколайчук.
Священник також говорив: про те, що війна триває й такі дошки з’являються в різних містах і селах України; що у війні перемагає нація, яка є сильною, згуртованою та єдиною; про три основи, на яких має народжуватися і утверджуватися незалежна вільна Україна – державницька позиція, школа та церква.
«Навчаймося дорогі браття і сестри свідомості. Господь дає нам урок. Дуже тяжкий, кровавий, щоби ми зросли, як нація. Щоби ми почали цінувати те,
що ми маємо. І маємо побороти не тільки ворога там на сході, на півдні й півночі, а тут – у нас «руський мир» побороти. Тому що путін сказав, кордони росії закінчуються там, де закінчується російська мова. Якщо ми ходимо і слухаємо російські пісні, якщо ми читаємо російську літературу, розмовляємо на російській мові, ходимо до російської церкви, яка не є українською, якби не фарбувалась і не намагалась це приховати, тоді ми той кордон продовжуємо геть сюди. Кожен до себе». І наше завдання пам’ятати, що сьогодні ми тут стоїмо, нам холодно. Але подумаймо, як сьогодні хлопцям і дівчатам на передовій. І вони там стоять заради нас. Якщо вони оступляться, то ворог прийде сюди. І ми будемо знову під рабством. Тому працюймо, кожен на своїх місцях заради перемоги. Молімося за наших Героїв. І заходячи до ліцею перехрестімося, вклонімося, згадаймо, що ми сюди приходимо завдяки і тому подвигу Володимира, котрий приблизив перемогу, продовжив наше життя у вільній незалежній Батьківщині – Україні», – наголосив священник.
Очільниця Плосківського старостату Наталія Гурко під час виступу говорила про те,
що Володимир Киричук був гордістю й надією громади. Він був турботливим сином та братом, патріотом, спортсменом. Спочатку він вважався безвісти зниклим. Була надія, що живий. Але згодом надійшла звістка про загибель Героя і його 4 грудня минулого року провели в останню путь.
«Найбільше Володя любив спорт. Так склалося, що його шлях з Бубнівки, де він проживав, в Плоску пролягав біля моєї хати. І я пам’ятаю, як щоранку Володя поспішав то в школу, а згодом – то на волейбол, то на футбол чи просто до своїх друзів… Один із його найкращих друзів Василь Яким’юк став ініціатором купівлі та встановлення меморіальної дошки. І це не зважаючи на свою складну травму, не зважаючи на потребу в коштах і самому. За це ми безмежно вдячні, Тобі, Василю! Давайте ми йому всі поаплодуємо й подякуємо», – зазначила Наталія Гурко.
Заступниця Острозького міського голови Олеся Кашуба від міського голови Юрія Ягодки депутатського корпусу, виконавчого комітету Острозької міської ради передала щирі співчуття родині, подяку і доземний уклін Героєві Володимиру Киричуку – за подвиг, його мамі – за виховання гідного сина України.
«Я не знайду такі слова, які б зменшили біль вашої втрати. Але хочу сказати, що Володимир був гідним сином Української землі. Не зважаючи на свій молодий вік зі щирим серцем та відкритою душею пішов захищати майбутнє кожного з нас. І він віддав найдорожче, що в нього було – своє життя за можливість нам з вами зустрічати новий день, жити, працювати, насолоджуватись мирними життям. Герої не вмирають тоді, коли ми з вами будемо щодня розказувати про тих захисників, які віддали за Україну найдорожче. Давайте молитися за наших захисників, щиро їм дякувати оборону Батьківщини. Гідний той народ, який пам’ятає кожного Героя, кожного волонтера, кожного, хто словом або ділом наближає нашу перемогу», – зазначила Олеся Кашуба.
Ведучі церемонії відкриття меморіальної дошки розповідали про Володимира Киричука. Він дуже любив спорт. В нього очі «горіли», коли він грав у футбол. Виступав за рівненський «Верес», «Звягель», «ОДЕК». Також хлопець багато подорожував, не міг довго всидіти на одному місці.
«Війна змусила Володимира інакше подивитися на життя. Добрий, щирий, позитивний юнак вирішив стати на захист країни.
Коли прийшла повістка, не роздумуючи пішов захищати Батьківщину. Добрий, товариський Володимир зажди був з побратимами, стояв за них до останнього. Так зі зброєю в руках і загинув. Життя його обірвалося на 23-му році», – сказала Дарина Прокопчук.
Роман Антонюк доповнив, що всі в селі пам’ятатимуть Героя, як доброго, веселого, життєрадісного, а головне – патріотом своєї країни. Адже він виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, захищаючи нас. Подвиг Героя не буде забутим.
Випускниця Плосківської школи, студентка Національного університету «Острозька академія» Тетяна Поліщук виконала пісню «Журавлі» Олени Білоконь Дарина Прокопчук прочитала журливого вірша про маму, яка втратила сина на війні… Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Володимира Киричука, полеглих односельчан та всіх захисників України, які віддали своє життя в боротьбі за незалежність та державний суверенітет нашої країни.
Спершу Василь Якимюк за підтримки друзів поклав живі квіти до відкритої меморіальної дошки. Згодом це зробила мама та сестра полеглого Героя, Олеся Кашуба та інші присутні на скорботній події.
«Попереду важка зима. Але наша весна прийде! Вона буде синьо-жовтою. Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших Героїв. Вони з меморіальних дошок щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом учнів, педагогів та односельчан і нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя аби ми жили в мирній квітучій Україні! Вшанування пам’яті полеглих захисників України не просто наш святий обов’язок. Це – наша шана і гордість», – наголосили перед завершенням церемонії відкриття меморіальної дошки ведучі дійства.