Житель Рівненщини Вадим Мацков йшов сім кілометрів до ТЦК, щоб стаи добровольцем.
Про цеповідомляєСуспільне.
Захисник розповів, про що думав, доки йшов у ТЦК:
"Думав, як би ще когось знайомого затягнути, бо було страшно, якщо чесно. Я не служив і не знав, чого очікувати. Напівдорозі я зловив таксі, воно стояло просто посеред дороги і чекало замовлення. Просто посеред траси, тому я зрозумів, що це якийсь знак чи що".
Чоловік родом із Білої Криниці. За освітою — клінічний психолог. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення повернувся із заробіток з Польщі. Вже тоді припускав, що російські війська не обмежаться окупацією частини Донецької та Луганської областей.
"Я дивився російську пропаганду. Десь за тиждень чи два у них імперські наративи почали проявлятися. Тобто вони у своїх ефірах почали розказувати, що потрібно відібрати Донецьку, Харківську й інші області. І після цього я зрозумів — буде війна", — зазначив нацгвардієць.
У січні 2023 року військовослужбовець приєднався до 14 бригади оперативного призначення "Червона Калина". Воював поблизу села Білогорівка Донецької області.
"Щоб вижити — найважливіше не нехтувати безпекою. Одного разу йшов я з товаришем по бензин та провізію і по нас почав працювати вертоліт. Ані бронежилету, ані каски, ані аптечки, взагалі нічого не було — один автомат. Слава Богу, він промазав, десь метри чотири прилетіло від нас", — розповів Вадим Мацков.
У квітні, внаслідок обстрілу російськими військами з протитанкового ракетного комплексу, нацгвардієць отримав поранення правої ноги.
"Почався ворожий обстріл. Перший "приліт" був десь за 300 метрів. Другий — за 100 метрів. У цей момент я почав думати, що якщо у нас прилетить, то ми всі злетимо у повітря, бо дуже багато боєприпасів. І тільки я це подумав — наступної секунди уже летів у повітрі. Дуже хотілось пити і я відчував себе, як кебаб, бо загорнули мене у термоковдру, як шаурму зазвичай загортають у фольгу", — зазначив захисник.
Нині Вадим Мацков лікується в обласному госпіталі ветеранів війни. Після одужання хоче стати айтівцем, зараз вивчає англійську мову та читає різну літературу.
"Він встиг відвідати каністерапію, іпотерапію. Коли приїхала IT-компанія, яка пропонувала навчання із подальшим працевлаштуванням, він був одним із небагатьох, хто цим зацікавився. Хоча до того він до IT-технологій не мав стосунку. Я бачу, як він цілеспрямовано йде до своєї мети", — зауважила психологиня Тетяна Симко.
"Я ні про що не шкодую. Я зробив би у тих самих умовах усе те, що я зробив", — додав військовий.