Рівне

Воїн із Рівненщини перекував стару радянську зірку на тризуба

21 січ•Rivne Media

Майстер ковальства з Рівненщини Микола Дроздік, який зараз служить у ЗСУ, перекував стару радянську зірку на тризуба.

Про це розповіли уРівненському центрі професійно-технічної освіти державної служби зайнятості.

Сучасні технології завдають великого удару по традиційним ремеслам. Автоматизація процесу виготовлення будь-якого виробу дозволяє виготовляти велику кількість продукції за короткий період часу. Проте велику кількість дешевого за вартістю штампованого заліза завжди переважать вироби, котрі виходять з-під рук живої людини – коваля. Мистецтво справжнього майстра дивує і зачаровує, адже кожна річ, що виходить з під його рук, є неповторною, унікальною, а ще кажуть, що вони зроблені з душею.

Саме відродженням стародавнього ремесла коваля ручного кування багато років займаються у Гощанському навчальному відділенні Рівненського центру ПТО ДСЗ. Цілу плеяду молодих талановитий ковалів випустив у світ майстер виробничого навчання Сергій Торуля. Серед них – житель Оржева Микола Дроздік.

Зараз Микола служить у Збройних Силах України. Як людина, котра у мирний час працювала із металом,

нині займається ремонтом військової техніки. Та колишній слухач Гощанського навчального відділення не був би справжнім вихованцем свого наставника – майстра виробничого навчання Сергія Торулі, – якби не знайшов час і можливість для реалізації своїх талантів і під час служби у ЗСУ. У частині, де він служить, давно зі стели зняли зірку. Герой нашої розповіді у вільний від служби час перекував її на тризуба.

Микола Дроздік пригадує, яким тернистим був його шлях у омріяну професію:

– Дуже хотів навчитися кувати гарні речі і нормально заробляти. Але, як виявилося, кузні, куди я звертався потребували не учнів, а вже справжніх майстрів. Хотів влаштуватися хоча б у якості помічника, та ніде не брали без досвіду роботи. Лише одна рівненська фірма, яка крім будівельних матеріалів випускає ще й ковану продукцію погодилася взяти мене на роботу. Але через деякий час почали перекидати з однієї низькооплачуваної підсобної роботи на іншу. Пропрацювавши більше року зрозумів, що таким чином бажаний досвід у ковальстві не напрацюєш і розрахувався за згодою сторін.

Щаслива та людина,

котрій вдається реалізувати свою мрію. Перебуваючи на обліку у службі зайнятості Микола Дроздік почув, що можна опанувати професію коваля ручного кування на базі Гощанського навчального відділення і зрозумів – ось він найкоротший шлях до мрії! Правда, чекати довелося ще сім місяців, доки закінчилося навчання однієї групи і розпочався набір у наступну. Нині він з усмішкою згадує, якими довгими йому видався оті місяці чекання. І, нарешті, у 2017 році він переступив поріг Гощанської навчальної кузні.

– Запам’яталося диво творення, коли із розрізнених елементів, які ми щодня кували, виконуючи завдання нашого майстра, поступово почала вимальовуватися витончена кована лава, яку ми потім продемонстрували на фестивалі ковалів «Металеве серце України», – пригадує Микола Дроздік. – Закінчивши навчання, купив необхідні інструменти й обладнання і відкрив свою кузню.

Своє майбутнє він бачить лише в улюбленій професії.

– Війна закінчиться і треба буде людям знову дарувати радість, роблячи звичайні речі. А також у мене чимало задумів, які я збираюся реалізувати після нашої Перемоги, – говорить Микола Дроздік. – Раніше виготовляв набори для грубок і камінів, вони мені добре пішли, тож буду продовжувати працювати у цьому напрямку, а також робитиму оригінальні сувеніри. Мрію вийти на рівень ETSY, щоб мої вироби побачив весь світ.

коваль, Перемога

Читайте ще