Боєць штурмового полку Нацполіції "Сафарі" з Житомирщини Андрій Печенюк нині він проходить лікування на Рівненщині. Тут чоловік освідчився коханій Катерині. 15 березня пара побралася у Рівненському госпіталі ветеранів війни.
Подружжя розповіло Суспільному, що познайомилися сім років тому на зимовому пікніку.
"Я був впевнений, що я помру. Як я не помер — не знаю. Ті побратими, які тягнули мене ще під обстрілами, до речі далеко, то казали, що більше не понесуть, бо я — важкий", — розповів Андрій Печенюк про свій порятунок.
Також пригадав день, як у 2023 році під час виконання бойового завдання отримав поранення на Донеччині.
"Коли прийшла моя евакуаційна група, тактичний медик мене трохи залатав, поклав у нору і в ту нору прилетіло. І мене засипало, мене ще побратими, казали, що відкопували. Ну це, ніби як "вбили б і поховали", — зазначив військовослужбовець Андрій Печенюк.
В обласному госпіталі ветеранів війни Андрій освідчився коханій Катерині Кураченко. Тут же вони й одружилися.
"Вона мене у всьому підтримує. Вона — моє життя", — зізнався військовослужбовець.
Зі слів Катерини, букет та сукню майбутньому чоловікові до весілля не показувала:
"Він справжній чоловік, він дуже гарний чоловік, він дуже добра людина. Напевно, ось ці всі якості мені сподобались відразу".
Запропонувала молодятам побратися в медзакладі та організувала церемонію речниця обласного госпіталю ветеранів війни Інна Львівська:
"Мені Андрій відповів: «Я маю плани, коли стану на ноги — зробити пропозицію». І так сталося, що через тиждень після пропозиції у госпіталі він відчув тиск у ногах".
Андрій Печенюк родом з Житомирщини, служив в штурмовому полку Нацполіції "Сафарі". У його складі в липні 2023 року потрапив на фронт, в січні — отримав поранення і його направили на лікування в госпіталь на Рівненщину. Зі слів лікаря фізичної та реабілітаційної медицини Дмитра Разкевича, за цей час, його фізичний стан покращився:
"Пацієнт має травму спинного мозку. Він ще в нас буде проходити декілька реабілітаційних циклів, які допоможуть набуті навички зафіксувати".
Асистентка фізичного терапевта Діана Міськевич додала:
"Коли Андрій приїхав, він був маломобільним пацієнтом. Зараз може самостійно повертатися, позиціонувати себе, пересідати без дошки. Спочатку він був не дуже вмотивований, але, коли побачив результат наших занять, він став більш вмотивованим, і зараз він активно працює, сам говорить, що він хоче, що він бажає, які в нього цілі, і ми дослухаємося".
Про плани на спільне майбутнє життя Андрій та Катерина відповіли так:
"Ми мріємо про сімейний будинок, про великий сімейний будинок. Десь далеко від метушні від міста. Тобто якесь таке гніздечко, куди завжди можна поїхати на деякий час і сховатися від якихось моментів. Я його спроектую сам, ще маю освіту будівельника".