Матір полеглого на війні захисника Івана Клюйка Марія Пешко ініцювала облаштування громадського парку у селі Орв’яниця Дубровицької громади. Її син загинув 24 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання. Відкриття парку відбулося сьогодні, 25 квітня. Про це повідомляє Сарненська райдержадміністрація.

У парку на вулиці Алея Героїв:
♦ встановлено обеліск пам’яті загиблим воїнам, облаштований за кошти, зібрані Марією Пешко разом із небайдужими людьми;
♦ розміщено меморіальну дошку з 16 світлинами полеглих захисників з Орв’яниці, Кураша та Соломіївки;
♦ висаджено понад 20 видів дерев, наданих місцевими лісовими господарствами;
♦ встановлено флагшток, лавки,
♦ облаштовано вуличне освітлення.


“Поруч — дитячий майданчик площею 60 м² з батутом, гойдалками та каруселями, споруджений виключно за особисті кошти Марії Павлівни. До благоустрою активно долучилися громада та місцеві жителі” — пишуть на сторінці адміністарції.

З 2022 року завдяки ініціативі Марії Пешко втілено й низку інших важливих проєктів:
♦ спортивний майданчик на території Орв’яницького ліцею (42×22 м) вартістю понад 2,5 млн грн;
♦ зона вуличних тренажерів для 16 осіб — 125 тис. грн;
♦ дитячий ігровий майданчик для молодших школярів — 350 тис. грн.
Марія Пешко поділилася емоціями з кореспондеткою Полісся News.

Фото: Любов Климчук “Добрі справи у світ приходять завдяки моєму сину Івану. Ці гарні починання, ідеї, їх реалізація допомагають мені жити” — сказала мама загиблого Героя.

Фото: Любов Климчук “Наші вихованці будуть йди до ліцею і бачитимуть Героїв щодня. Це частина патріотичного виховання: знати й поважати тих, завдяки кому ми сьогодні навчаємося і працюємо на рідному Поліссі. Уклін Марї Павлівній за материнський подвиг: серце віддавати дітям, молоді, землякам після втрати єдиного сина” — зазначила директорка Орв’яницького ліцею Людмила Будько.

Фото: Любов КлимчукПісля офіційного відкриття парку відбувся черговий турнір із футзалу пам’яті Івана Клюйка. Учнівські команди з кількох ліцеїв громади змагалися не лише за перемогу, а й заради збереження живої пам’яті про тих, хто ціною власного життя дарував їм можливість грати, рости й мріяти.