Рівне

Жителька села на півночі Вараського району відзначила 100-річчя

10 трв•Полісся News

Учора, 9 травня, сторічний ювілей відзначила жителька села Кухотська Воля, що у Зарічненській громаді Вараського району, Надія Семенівна Смоляк.
Привітати ювілярку приїхали онуки, правнуки та інші гості. Зі сторічною мешканкою громади поспілкувався кореспондент Полісся News Павло Дубінець.

Пані Надія народилася в багатодітній сім’ї на хуторі за три кілометри від села, де проживає нині. Із десяти дітей у родині вижили лише троє, серед них — Надія. Пригадує, що з дитинства багато працювали: родина була бідною, тож доводилося пасти худобу та доглядати господарство.

У роки Другої світової війни, у віці сімнадцяти років, її вивезли на примусову працю до Німеччини. Спочатку працювала в одного з фермерів, а згодом — на консервній фабриці в місті Магдебург, де зазнала голоду й важких умов праці:

“У фермера нам було добре, господар до нас відносився лояльно, на великі свята запрошував до спільного обіднього столу. Іншою була його жінка, через неї мене і перевели на завод, а там робота без вихідних, недоїдання… звільнили нас американці”, — пригадує бабуся свої роки у Німеччині.

Фото ілюстративнеДо речі, пані Надія й досі вільно розмовляє німецькою мовою — опанувала її протягом трирічного перебування.

Після війни працювала у місцевому колгоспі: пасла худобу, входила до ланки. Після виходу на пенсію отримала ділянки для обробітку.

Жінка розповіла, що мала одне кохання, але заміж не вийшла. Самостійно виховувала доньку та працювала. Коли донька вийшла заміж, бабуся допомагала їй доглядати п’ятеро онуків.

Особливе захоплення Надії Семенівни — ткацтво та вишивка. Донька Тетяна розповідає:

“Коли маму довелося забирати до себе у село, то вона найбільше переживала за ткацький станок, все прохала: тільки не викидайте його. Ми й передали його до шкільного музею. А ще бабуся любила ходити до церкви. За часів, коли церкви не було у своєму селі, щонеділі ходила в сусідні, навіть на Волинь.”

Нині Надія Семенівна багато молиться, напам’ять знає численні старовинні молитви, додає донька, з якою вона проживає.

На святкування ювілею пані Надія одягнула власноруч пошитий і вишитий народний одяг. Її найбільше бажання сьогодні — щоб якнайшвидше закінчилася війна.

Ланок, паста, Громада

Читайте ще