Підземні ходи сполучень, мов вени фронтового серця, розгалужуються під ногами. 36-річний сапер Микола "Джокер" з Березнівщини веде нас крізь лабіринти укріплень. У його рухах – автоматизм професіонала, у погляді – втома, присипана порохом. Стіни пам'ятають кожну історію
Знаєте, скільки ці стіни чули історій? - запитує він, торкаючись дерев'яних опор. Тут наші спогади, розмови про дітей, жарти під обстрілами. Мій син чекає вдома... Міг би звільнитись - маю підстави. Але війна не закінчиться від мого від'їзду.
З будівельника - в сапери
До 24 лютого 2022 року Микола будував цивільні будинки на Рівненщині. Після вторгнення - пішов у тероборону, а потім підписав контракт:
Не міг уявити сина під окупацією. У березні вперше надів форму - і зрозумів: це моє
За два роки спорудив сотні кілометрів окопів, бліндажів, протитанкових ровів.
Наші споруди стали міцніші - як і ми. Але багатьох побратимів вже нема.
У душі я - немов дід
Серед вибухів на горизонті Джокер розповідає про ціну війни:
Втратив здоров'я, хоч зовні не скажеш. Наші найкращі роки минають у боротьбі. Але це - заради того, щоб через 500 років існувала вільна Україна
Раптом лунає Ще не вмерла з телефону побратима - час їхати на нове завдання.
Нагороди за мужність
За два роки на передовій Микола отримав:
- Нагрудний знак За зразкову службу від Міноборони
- Відзнаку Надійний захист у бою від свого полку
Форма - це не одяг, а стан душі. Носити її - честь, - каже він перед прощанням.