Рівне

Солдат із Рівненщини пригадав, як евакуював поранених під час масованої атаки дронів

16 лип•Rivne Media

Ігоря Тимофійовича з Млинівщини мобілізували до ЗСУ в липні 2023 року.

Відтоді чоловік служить на посаді водія-електрику в інженерно-позиційному полку, повідомляють на Фейсбук-сторінці полку.

Зазначається. що це не перший військовий досвід Ігоря. Свою строкову службу він проходив ще у 1990 році – в Нагірному Карабасі, а останні місяці дослужував уже у незалежній Україні – у Львові. Після армії повернувся на рідну Млинівщину, де працював за фахом водія-тракториста, який здобув у Радивилівському СПТУ. Згодом одружився, разом із дружиною виховували дітей. Як і для багатьох українців, життя складалося з буденних турбот, праці, мрій та надій.

Але повномасштабна війна змінила життя мільйонів українців: одні стали до лав ЗСУ, а інші – допомагали ЗСУ. Через рік, у 2023 році, Ігор також долучився до лав оборонців країни.

Чимало різного бувало під час служби. Та одна із ночей грудня 2024 року, коли підрозділ полку потрапив під масовану атаку ворога, запам'ятається на все життя.

«А починалося все так: ми виїхали на завдання. Я доставляв на позиції першу групу. Та коли повертався по наступну – почув у рації:

«Нас накрили скидами, є трьохсоті»», – розповідає Ігор.

Рухався в темряві – без світла, лише за камерами і радіозв’язком. Над позиціями — постійна загроза з неба: ворожі FPV-дрони зависали в повітрі, шукаючи нові цілі. Страху, зізнається, не було. В голові крутилася тільки одна думка: треба вивезти своїх.

«На місці не глушив двигун, відкрив усі двері. Відійшов трохи вбік і слухав, чи не завис над машиною дрон. Один таки був, але, на щастя, не вдарив», – пригадує солдат.

Ігор не зводив очей з пораненого Юрія, щоб той не втратив орієнтацію у темряві. «Юрій кричав, що йому відірвало руку, бо не відчував кінцівки. Насправді руку було важко поранено, але її вдалося врятувати. Його також поранило у живіт, але від шоку він цього не розумів», – розповідає Ігор.

Крім Юрія, поранених було ще троє. Менше ніж за хвилину всі були в салоні, одного довелося заносити на руках. І знову – дорога. Три кілометри під дронами – до евакуаційної точки, а потім – зворотний шлях до решти бійців, які чекали на водія.

Оскільки в небі було багато FPV-дронів, бійці сказали Ігореві сховатися на околицях села,

а вони до нього доберуться самі. Проте двоє не змогли вийти: над ними висів ворожий дрон і вони сховалися в стовбурі згорілого дерева.

«Я їхав по хлопців і проскочив повз них у темряві. Зв’язок був поганий, але почув по рації: «Ти вже до ворога летиш, вертайся!» – згадує Ігор.

Розвернувся. А двері броньовика тримав відкритими – хлопці вскочили прямо на ходу.

Крім цього, тієї ночі Ігор врятував ще кількох бійців зі зведеного підрозділу.

Сьогодні солдат Ігор продовжує службу в 23 інженерно-позиційному полку.

За мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові, а також за зразкове виконання військового обов'язку та високий професіоналізм, проявлені в умовах збройної агресії російської федерації проти України солдат Ігор нагороджений президентською відзнакою «За оборону України», а також відзнаками 23 інженерно-позиційного полку – «Надійний захист у бою» та «Нагрудний хрест».

Посад, Лев, атака

Читайте ще