Здолбунівчанка Анастасія Петрюк описала, як змінилось місто за 10 років.
- Зловила себе на думці, що мимоволі посміхаюся порівнюючи Здолбунів з ним же десятирічної давнини.
Саме стільки років минуло відколи я поїхала шукати свого щастя до столиці наче героїня роману “Місто” Валер?яна Підмогильного:
“Вона, як і він, їхала вчитися до великого міста, в них обох у кишенях були командировки, а перед ними — нове життя.” Стався ліричний відступ), - йдеться у повідомленні.
На думку Анастасії, місто ніби омолодилось: громадський простір (він же парк навколо озера “Гідропарк”) не лише розширився до зони де за моєї юності були чагарники, але й став інклюзивним І центральний парк разом з ним:
Є пологий заїзд до парку;
Передбачені паркомісця для маломобільних людей;
Навіть дві громадські вбиральні з урахуванням потреб людей з інвалідністю.
- В обидвох парках з?явилися рівні доріжки, новенькі лавочки й смітники. Згадую харків’ян, які не уявляють себе без цієї бази) На перший погляд нічого особливого, але такі зміни дуже хочеться помічати. Бо саме вони формують відчуття міста для людей і стає якось тепліше.
Для невеликого містечка в часи війни, яке стало новим домом і прихистком для сотень людей, це неабиякий прогрес. Дуже хочеться, аби він не зупинявся, - додає жінка.